Вапнувати, -ную, -єш, гл. Штукатурить, бѣлить известью.
Відряжати, -жаю, -єш, сов. в. відрядити, -джу, -диш, гл. = виряжати, вирядити. Поставили йому хату й відрядили і нічого не дали. Вхопила Ганна свою новішу свитину, побігла до шинкарки, заставила за карбованця і одрядила жида, що привіз сина. Пошлю послів десятків з п'ять і мушу дари одрядити.
Гу́сівки, -вок, ж. мн. = Гусевки. На гусівках грає.
Кликати, кличу, -чеш, [p]одн. в.[/p] кликнути, -кну, -неш, гл.
1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума.
2) Звать, призывать, сзывать. Чи ти чула, дівчинонько, як я тебе кликав? Кличе мати вечеряти, а донька не чує. Не прийшов я кликати праведників. Клич громаду! Употребляется также съ предлогомъ на: от брат приостав трохи та й кличе на мене. Съ измѣненнымъ удареніемъ: кликнути. Позвать. Пійдіть, гінця мені кликніте!
8) Называть (по имени). Ой ти дівчино, ти мила моя! як же тя кличе мати твоя?
Піджод, -ду, м. Поджиданіе, ожиданіе.
Підп'Яний, -а, -е. Подъ хмѣлькомъ, выпивши.
Протопопша, -ші, ж. Жена протоіерея.
Турчити, -чу, -чиш, гл. Отуречивать, обращать въ турка.
Фуяра, -ри, ж.
1) Пастушья свирѣль. Завернув аньол Саву до буди, забрали фуяри, забрали дуди, на котрих пісню грали.
2) об. Безпомощный, неспособный человѣкъ. Ум. фуярка.
Шморганистий, -а, -е. Полосатый.
