Виживати, -ва́ю, -єш, сов. в. вижити, -живу, -веш, гл.
1) Проживать извѣстное время. Сяк-так, аби вижити.
2) Нажить. Жила в батька не рік, не два, не вижила добра.
Доката́ти, -та́ю, -єш, гл. Спѣшно окончить что-либо дѣлать. Докатав до самого краю.
Єрусали́м, -ма и -му, м. Іерусалимъ. Як іти, каже, у Ерусалим, то буде тобі море велике.
Насміхатися, -хаюся, -єшся, гл. = насміхати. Насміхалися з його. Із матки старенької насміхається.
Повітриця, -ці, ж. Вихрь.
Позсихатися, -хаємося, -єтеся, гл. Ссохнуться (во множествѣ). Не єретичі його й постоли! як же позсихались!... Насилу нацупив.
Поперезувати, -ва́ю, -єш, гл. Обуть наново, перемѣнить обувь (во множествѣ).
Скровавити, -влю, -виш, гл. = скрівавити. Ой ти ж мужа, ой ти ж мужа, істребила, всі сінечки скровавила.
Тапчаник, -ка, м. Ум. отъ тапчан.
Химерно нар. Странно, смѣшно.
