окроме
Окроме нар. 1) Отдѣльно. Вони сидять за столиком окроме. Не буду з ним іти, буду собі окроме держатись. 2) = крім. Ніде не вроде льон гарно, окроме на цілинній чорноземлі.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 50.
Том 3, ст. 50.