Бовтюк, -ка, м. = бовтун. Ум. бовтючок.
Відмірати, -раю, -єш, сов. в. відмерти, -дімру, -реш, гл. 1) Умирать, умереть, перемирать, перемереть. Більш як двісті чоловіка сього року відмерло в нашій волості. Багато бджіл повиприскало й одмерло. 2) Обмирать, обмереть и потомъ снова возвратиться къ жизни. Було, послі почую, що люде одмірали. Чому в нас не одмірають? Я пішла б роспитала про свого (покійного) дідуся.
Збожево́лілий, -а, -е. Безумный, сумасшедшій. Збожеволілими очима прикро дивилися на Грицька.
Звіро́та, -ти, ж. соб. Звѣрье.
Зда́влювати, -люю, -єш, сов. в. вдави́ти, -влю́, -виш, гл. 1) Сдавливать, сдавить, давить, задавить. Не грай, кітко, з медвідем, бо тя здавить. Здавив за руку, аж хруснуло. 2) здави́ти о́ком на ко́го. Подмигнуть. Здавив на мене оком, я й замовк та й край.
Лагомина, -ни, ж. Лакомство. А на трьох (хурах), самих великих, всякі лагомини: сливи вагові, родзинки, фиґи та маслини. Везли з собою лагомини: оливу, мило, риж, маслини. Ум. лагоминка. Книші, вареники і всякі лагоминки.
Микола́йки, -ків, м. мн. Раст. Eringium planum.
Пооблазити, -жу, -виш, гл. То-же, что и облізти, но во множествѣ.
Слати I, -шлю, -шлеш, гл. Слать, посылать. Листи писати, до милої слати. До царівни б рада слать старости.
Хатчина, -ни, ж. Избенка. Над Прутом у лузі хатчина стоїть.
