Вовнянка, -ки, ж. Грибъ Agaricus necator Bull. Ум. вовняночка.
Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Без підпалу й дрова не горять. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). 2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. 3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. 4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. 5) Горю́-горю́ пень. Присловье въ игрѣ въ щітки.
Загардува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Запрудить.
Круць, -ця, м. Гвоздь. (І. Христа) жиди мучили, на хрест роспинали, залізними круцями руці і ноги пробивали.
Недоносок, -ска, м. Рожденный ранѣе 9 мѣсяцевъ, недоносокъ.
Ошатний, -а, -е. Нарядный, хорошо одѣтый. Дивітесь, люде добрі, який я зодягний та ошатний.
Пригніток, -тка, м.
1) Прессъ.
2) Угнетенный человѣкъ.
Прошивати, -ва́ю, -єш, сов. в. прошити, -шию, -єш, гл. 1) Прошивать, прошить. 2) Пронзать, пронзить. Коли втече від гострого заліза, то мідний лук прошиє його наскрізь.
Урікати, -каю, -єш, сов. в. уректи, -речу, -чеш и урікнути, -кну, -неш, гл.
1) Укорять, укорить. Ніхто мене ні в чім не урікне.
2) Сглаживать, сглазить (человѣка). Казали, що дитина їсть багато, аж бач і врекли: воно й їсти перестало. Врече тебе й косу твою. Той нашу бджолу урече. Щоб не врекли вражі люде моєї краси.
Цьом! меж. Дѣтск., выражающее поцѣлуй, чмокъ. Цьом Бозю....
