Вилатати, -таю, -єш, гл. Наложить заплаты. Кожуха вилатать,
Гуся́р, -ра, м. 1) Гусь—гермафродитъ. 2) = Гусятник 1.
Дорека́ння, -ня, с. и пр. = доріка́ння и пр. Занедбали паненята дорекання мого брата.
Заяви́ти Cм. заявляти.
Зизати, -заю, -єш, гл. Летіли гуси зизаючи, за їми другі слухаючи.
Купило, -ла, с. Деньги (шуточно). Купив би, та купило притупим.
Марму́рок, -рку, ж. Родъ глины.
Торохтіти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Постукивать, стучать, громыхать, гремѣть. Не тупочуть коні, не торохтять коляси. Торохтів бубон. Чую, щось торохтить у вікно. Дощ по залізу торохтить. 2) Болтать. Торохтить, як вітряк. За те розумний чоловік. Живе тихесенько ввесь вік, не торохтить і не гукає.
Чапкий, -а́, -е́ 1) Усердный. Се віл чапкий, значить, беручкий, добре береться тягти.
2) Нечистый на руку. Чапкий на руку сей чоловік.
3) ? Чапка дорога — боки нагрієш.
Шпетити, -чу, -тиш, гл. Поносить, ругать, оскорблять, унижать. Олимпських шпетив на всю губу, свою і неню лаяв любу. Я жі собі нівроку вдалась, борецького роду не шпетила. В своїй розмові не шпетила вона рідного слова.
