Забу́ритися, -рюся, -ришся, гл. Обмочиться.
За́кришка, -ки, ж. То, что крошать въ борщъ. (Закришка) — бутвиння що кришать в борщ: петрушка, цибуля та кріп, то що.
Змерлий, -а, -е. Умершій.
Зрість, зрости, ж. Знакъ отъ сростанія на стволѣ дерева разрубленнаго мѣста.
Кипіння, -ня, с. Кипѣніе.
Окапини, -пин, ж. мн. То, что течетъ со свѣчи.
Прикро нар. 1) Непріятно, горько, обидно. Прикро стало мені. 2) Тяжело, трудно. Прикро жити мені на світі. Як прикро припаде, то й жиди їдять ту ж яловичину, що й ми. 3) Круто. Прикро закарлючене. 4) Крайне, рѣзко. Прикро гострий ніж. Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла. Прикро сірий. прикро одруба́ти, одрізати. Гладко, близко къ краю отрубить, отрѣзать. 5) Усердно, горячо. Узявсь прикро до ковальства. 6) Очень, сильно. А сам сивів він, сивів прикро, і все у думі, як у хмарі, ходив. При прилагательныхъ, обозначающихъ цвѣта, ставится для усиленія качества въ значеніи: сильно, рѣзко: Прикро червоний, прикро зелений и пр. 7) Совершенно. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось. 8) — дивитися. Смотрѣть не сводя глазъ, настойчивымъ рѣзкимъ взглядомъ. Христя прикро подивилася на матір: по обличчу пізнавала, чи добру звістку мати принесла. Збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька.
Скорняти, -няю, -єш, гл. Разбудить. Скорнєй єго. Ліпше грати тихо, тихо, аби братів не скорняти.
2) Согнать.
Хльоптати, -пчу, -чеш, гл. = хльобтати. Собаки хльопчуть воду. Помиї хльоптали.
Шлунковий, -а, -е. Желудочный.
