А́хкати, -каю, -єш, гл. = А́хати.
Добро́дій, -дія, м. 1) Благодѣтель. Писало і нікому, ані своєму добродієві, не показувало. Т. Шевченко — наш перший добродій народній. 2) сударь (титулъ) Правда, правда, добродію мій любий. Кланяюсь, прошу: не остаєте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. 3) Господинъ (извѣстное лицо). Добродій N написав нову повість. 4) Шано́вний добро́дію! Високопова́жний добро́дію! Милостивый государь! Ум. Добро́дієчко. А де ж він, добродієчку?
Зашари́тися, -рю́ся, -ри́шся, гл. Зардѣться, зарумяниться, закраснѣться. Енея очі запалали, уста од гніву задріжали, ввесь зашаривсь мов жар в печі.
Метну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ метатися. Броситься, устремиться. Метнулась я та двері всі попричиняла. До ляса мов ляхи метнулись. Бог не попустив великого гріха, так ви метнулись тоді старого чоловіка обіжати.
Молисти́тися, -лищуся, -стишся, гл. Проситься. Він єго бив, а той так молиститься.
Обобічний, -а, -е. Находящійся по обѣимъ сторонамъ рѣки.
Полонистий, -а, -е. Покатый. Полониста гора.
Сироватчаний, -а, -е. Изъ молочной сыворотки сдѣланный. Сироватчаний куліш.
Склинцювати, -цюю, -єш, гл. Сбить клиньями.
Штолє, -ля, с. соб. Большіе камни.
