Верхняк, -ка, м. 1) Верхній жерновь въ мельницѣ. 2) Часть гончарнаго круга (Cм.). . 3) Верхній слой скирды. 4) Дека въ струнномъ музыкальномъ инструментѣ (кобзѣ, торбанѣ). 5) Металлическая крышка курительной трубки. Чіпка одкрив верхняк, потяг люльку, — огонь осіяв сіни. 6) У гребенщиковъ: верхушка рога.
Віджарити, -рю, -риш, гл. Отпороть розгами, высѣчь. Узяли його лакеї на станю та так оджарили, що ні лягти, ні сісти.
Гребови́ця, -ці, ж. 1) Сгребаніе сѣна, гребля. На гребовицю витало десять дівчат. 2) Время сгребанія сѣна. Це було саме в гребовицю.
Дзвонари́ха, -хи, ж. Жена звонаря.
Заме́та, -ти, ж. 1) = замет і. 2) = завірюха.
Наквацюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. 1) Намазать сильно. Наквацював чоботи, аж дьоготь тече. 2) Намазать, наляпать. Наквацювала баба комін, аж гидко глянути.
Прамено, -на, с. Волокно, нить. З конопель прамена.
Проколювати, -люю, -єш, сов. в. проколо́ти, -лю, -леш, гл. Прокалывать, проколоть. Голову проколеш йому остю.
Тирвак, -ка, м. Камень, находимый на тирлі 4, — онъ имѣетъ крапинки желтыя, красныя и бѣлыя.
Утирання, -ня, с. Утираніе. Ум. утираннячко. Вода на вмиваннячко, хусточка на втираннячко.
