Веслюга, -ги, м. Большого роста человѣкъ. Ой взяли Попенка його вірні слуги, а Сотниченка з ратуші веслюги.
Дави́ти, -влю́, -виш, одн. в. давну́ти, давну́, давне́ш, гл. 1) Давить. 2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. 3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. 4) Душить, давить. 5) Притѣснять, угнетать. Так судила Божа воля, щоб давила нас недоля. 6) Раздавливать, давить. Да як же стерпіти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах.
Доткне́ння, -ня, с. Прикосновеніе.
Зара́ній, -я, -є. Утренній. Вже на дворі світ зараній.
Колісня, -ні́, ж.
1) = колішня. 2) мн. колісні. Родъ вышивокъ.
Непочатий, -а, -е. Неначатый, нетронутый. Непочатою водою мийте біле тіло.
Острахнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Испугаться. Він устав, немов острахнувсь, щоб вона до його не зближилася. Так огнем і паше... Старші ж брати острахнулись, а Іван-царевич пішов. Як острахнеться звір у полі, то зрадується гость у дорозі.
Позліплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Слѣпиться, склеиться (во множествѣ). Тісно посажала паляниці, бач, як позліплювались.
Прасувати, -су́ю, -єш, гл.
1) Жать, выжимать, давить. Сир прасувати.
2) Гладить, утюжить. Буду білі хусти прати... — Где будеш сушила?.. — Где будеш прасувала? Насилу володала руками, прасуючи залізком мушлинову сукню.
Упеститися, -щуся, -стишся, гл. Подольститься, войти въ милось. Внестився чоловік умерший до своєї жінки та й ходе. Упестився старшина, а тепер таке робе, що хоч тікай.
