До-Обі́д нар. До обѣда. До-обід ложка, а після обід не треба.
Допуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. допусти́ти, -щу́, -стиш, гл. Допускать, допустить. Боже, як прийде час умерти, не допускай довго лежати — кажи прийти смерти. Тільки допусти його до коша, а сам не рад будеш.
Кльока, -ки, ж. = квочка. Когут топче курку, від чого вона зносить покладки, стає клюкою, яка кльоче.
Колечко, -ка, с. Ум. отъ коло.
Мертвечи́на, мертвещи́на, -ни, ж. Мертвечина.
Піймати, -маю, -єш, гл. 1) Поймать. Упустила соколонька, да вже й не піймаю. Сестра її там така, що і в ложці води не піймаєш, т. е. очень быстрая, увертливая. Піймали до рук. 2) Попасть. Максим пошпурив (на бугая) грудку. Метка рука як раз піймала серед крутого лоба. 2) — облизня. Потерпѣть неудачу, получить носъ.
Почабанувати, -ну́ю, -єш, гл. Побыть пастухомъ овецъ.
Проблювати, -люю, -єш, гл. Рвать, блевать нѣкоторое время. Усю ніч проблював.
Розбійниця, -ці, ж. Разбойница.
Сім'янин, -на, м. = сем'янин. Привітала мене заїзджого, як сім'янина.