Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

орапеня
орапник
орапський
орати
оратися
орація
орач
орачка
орган
органистий
оргинія
оргія
орґанець
орда
орданський
ордань
ординка
ординський
орел
орелі
оренда
орендаренко
орендарів
орендарівна
орендарка
орендарство
орендарський
орендарь
орендувати
орешт
орештувати
орідець
орілка
оріх
оріхарка
оріхарь
оріхівка
оріховий
оріхолуп
орішанка
орішарка
орішарь
орішення
орішець
орішина
орішок
орія
оркан
оркис
орлан
орленя
орлий
орлик
орлиний
орлиця
орлиця 2
орличок
орловий
орлонько
орлюк
орля
орляк
орляка
орлячий
орнаута
орний
оробина
ород
оропія
орох
ороховий
орсак
ортограхвія
оруда
орудник
орудування
орудувати
орудущий
оружжя
оружина
оружитися
оружний
оружно
орця стати
орчик
орчиковий
орючий
орябка
оса
осавул
осавула
осад
осада
осаджувати
осадитися
осадкуватий
осадник
осаднити
осадчий
осапувати
осатанити
осатаніти
осаул
осаула
осварюватися
освіданий
освідувати
освідчати
освідчатися
освідчення
освідчити
освінути
освіта
освітити
освітний
освічати
освічений
освічувати
освічуватися
освіщати
Воленька, -ки, ж. Ум. отъ воля.
Икати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] икнути, -ну, -неш, гл. Икать, икнуть.
Музи́чний, -а, -е. Музыкальный. Музичні вар'яції. Левиц. І. Музичний і читальний вечір. О. 1862. III. 26.
Надві́рній, -я, -є. 1) Надворный, находящійся на дворѣ. В надвірній хаті вона готувала печиво. Левиц. І. 118. надвірнє ді́ло, — робо́та — работа, производимая, въ дворѣ, въ огородѣ, въ полѣ. Мир. Пов. I. 111. Сим. 201. 2) Внѣшній, наружный. Сини царства будуть повикидані у темряву надвірню. Єв. Мт. VIII. 12. Христя кинулась до надвірніх дверей. Мир. ХРВ. 216. надвірнє ко́лесо. То колесо въ мельницѣ, на которое падаетъ вода. Міусск. окр. 3) Придворный, состоящій при дворѣ господина. Надвірне козацтво князя Острозького. К. ЦН. 157. Даремне на землі і під землею надвірня шляхта палія шукала. К. ЦН. 172. надві́рня корогва́. Надворная милиція. 4)каба́н, свиня́. Неоткармливаемый кабанъ, неоткармливаемая свинья. Надвірніх і три водиться, та годованих нема.
Осіло нар. Осѣдло.
Покорчити, -чить, гл. безл. Покорчить. Щоб тобі руки покорчило. Ном. № 3719.
Поначіплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Вцѣпиться, прицѣпиться (о многихъ). Як поначіплювались їй і в плахту, і в намітку грішнії душі, щоб і собі з того пекла вибраться. ЗОЮР. І. 308.
Річенька, річечка, -ки, ж. Ум. отъ річка.
Ховзаниця, -ці, ж. = ковзалка. Вх. Зн. 65.
Цмакати, -каю, -єш, гл. = цмо́кати. Сим. 3.
Нас спонсорують: