Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

охват
охватити
охвачувати
охвицер
охвицерський
охвицини
охвиціант
охвіра
охвірний
охвірувати
охвіруватися
охвітний
охвітність
охвітно
охворіти
охвостуватий
охвота
охиба
охижа
охижіти
охиза
охітний
охітниця
охітно
охічно
охкати
охлябнути
охлябти
охлянути
охляп
охляпнути
охлясти
охмайрин
охмання
охматися
охмелятися
охмиріти
охмолостатися
охнути
охнутися
охолода
охолоджувати
охолоджуватися
охолодіти
охоложати
охоложувати
охолонути
охорона
охороняти
охота
охотитися
охотка
охотливий
охотний
охотник
охотуха
охоче
охочекомонний
охочий
охрест
охрести
охрестити
охрещати
охрещатися
охриплий
охрипнути
охрипти
охрянути
охряти
охтіти
охуднути
охух
оцапіти
оцаритися
оцарок
оцвенок
оцвісти
оцвітати
оце
оцей
оцет
оцирклювати
оцілок
оцінувати
оцупалок
оцупіти
оцупок
оцюди
оча
очай
очанка
очапатися
очарувати
очевидьки
очедирини
очемеріти
оченько
оченьпати
оченя
очепа
очепити
очепіритися
очепляти
очеплятися
очепурити
очервивіти
очередити
очеремха
очерет
очеретина
очеретинка
очеретуватий
очеретяний
очеретяник
очеретянка
очеркнути
очеркнутися
очернити
очерт
очечко
Богобійність, -ности, ж. Богобоязливость.
Вояченько, -ка, м. Ум. отъ вояк.
Гниляк, -ка, м. Сгнившее растеніе.
Згрузи́ти, -жу́, -ви́ш, гл.доро́гу. Размокшую отъ дождя дорогу испортить ѣздой, ходьбой. Так згрузять дорогу, що треба бичувать, щоб витягти воза. Черк. у.
Зрадніти, -ні́ю, -єш, гл. = зрадіти. Небозі сонечко мріється, — воно ж зраділо, та й справді гріється. Ном. № 6102.
Молоді́ти, -ді́ю, -єш, гл. 1) Молодѣть. Питається калинонька, явір молодіє. Шевч. 660. 2) Быть молодим или молодою въ дни свадебныхъ торжествъ, также отъ дня вѣнчанія и до дня свадебнаго обряда, такъ какъ послѣдній совершается часто черезъ значительный промежутокъ времени послѣ церковнаго вѣнчанія, причемъ обвѣнчанные живуть отдѣльно и все это время молодіють. Мил. 125. Саме тоді я молодів: уже нас повінчано, та весілля ще не було. — А довго ж ви молоділи? — Ні, тільки тиждень, а як хто, то й довше буває. Екатер. г.
Перепороти, -рю, -реш, гл. Распороть на двое.
Поворочуватися, -чуюся, -єшся, гл. = повертатися. Олена усюди по господарству поворочувалась. Кв.
Полій, -лія, м. 1) Вода поверхъ льда. Мнж. 189. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду. Новомоск. у. 3) Раст.: а) Mentha aquatica L. ЗЮЗО. І. 128; б) Mentha Pulegium L. ЗЮЗО. І. 128.
Припадь, -ді, ж. 1) Низменное мѣсто. 2) Черноземъ съ вязкой глиной. 3) Часть рыболовнаго снаряда. Cм. вершка. Шух. І. 227.  
Нас спонсорують: