Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

охват
охватити
охвачувати
охвицер
охвицерський
охвицини
охвиціант
охвіра
охвірний
охвірувати
охвіруватися
охвітний
охвітність
охвітно
охворіти
охвостуватий
охвота
охиба
охижа
охижіти
охиза
охітний
охітниця
охітно
охічно
охкати
охлябнути
охлябти
охлянути
охляп
охляпнути
охлясти
охмайрин
охмання
охматися
охмелятися
охмиріти
охмолостатися
охнути
охнутися
охолода
охолоджувати
охолоджуватися
охолодіти
охоложати
охоложувати
охолонути
охорона
охороняти
охота
охотитися
охотка
охотливий
охотний
охотник
охотуха
охоче
охочекомонний
охочий
охрест
охрести
охрестити
охрещати
охрещатися
охриплий
охрипнути
охрипти
охрянути
охряти
охтіти
охуднути
охух
оцапіти
оцаритися
оцарок
оцвенок
оцвісти
оцвітати
оце
оцей
оцет
оцирклювати
оцілок
оцінувати
оцупалок
оцупіти
оцупок
оцюди
оча
очай
очанка
очапатися
очарувати
очевидьки
очедирини
очемеріти
оченько
оченьпати
оченя
очепа
очепити
очепіритися
очепляти
очеплятися
очепурити
очервивіти
очередити
очеремха
очерет
очеретина
очеретинка
очеретуватий
очеретяний
очеретяник
очеретянка
очеркнути
очеркнутися
очернити
очерт
очечко
Верблюд, -да, м. Верблюдъ. Шевч. 437. Після нього і верблюд не питиме. Драг. 379.
Відперти Cм. II. відпірати.
Ворох, -ха, м. 1) Куча. Шух. І. 178. у воросі погуторити. Поговорить въ компаніи. Шух. І. 41, 50. 2) Куча не вѣяннаго зерноваго хлѣба. Пшениці ворох був не вкритий. Алв. 69. Ні жадної скирти не осталося — він усі помолотив. Вороха так до неба. Грин. ІІ. 69.
Йорж, -жа, м. Рыба ершъ. Понадувались мов йоржі. Котл. Ен. II. 19.
Куматися, -маюся, -єшся, гл. Кумиться. Кого люде за люде мають, з тим ся кумають. Ном. № 9493. Годі нам з ляшками куматись. Левиц. І. 1. 226.
Повіддя, -дя, с. Половодье. Черк. Н. Вол. у. Це вже десять років, як було в Трушках таке повіддя. Рк. Левиц. Чи і в ваших сторонах було цієї весни таке велике повіддя, як у нас: всі млини повиносило. Таращ. у.
Розверещатися, -щу́ся, -щи́шся, гл. Раскричаться.
Табір, -бору, м. = табор. Гол. IV. 403.
Топчаковий, -а, -е. Относящійся къ топчаку.
Уважати, -жа́ю, -єш, сов. в. уважити, -жу, -жиш, гл. 1) Принимать, принять во вниманіе, обращать, обратить вниманіе, смотрѣть, взирать. Ой, мати, мати, серце не вважав, — кого раз полюбить, з тим помірає. Мет. 71. Вони на сльози не вважали. Рудан. І. 28. Не вважайте, люде добрі, що я швець: говоріть зо мною, як з простим. Ном. № 2597. Вважайте, що чуєте. Єв. Мр. IV. 24. Чи добра кобила? — Вважайте сами. Канев. у. 2)за кого, що. Считать кѣмъ, чѣмъ, принять за кого, что. Ми тебе за святого вважаємо. К. Бай. 112. Дума, що дурень його вважає за чорта. Чуб. 3) Полатать, думать, подумать. То їхав чоловік волами і питав у них: «А що, волики, як уважаєте, де будемо ночувати? Драг. 2.  
Нас спонсорують: