Бровань, -ня, м. Имѣющій большія брови.
Ва́жко, нар. Тяжело. Будуть підпрягать, як де буде на волів важко. Не розливай, мати, води, бо важко носити. Тяжко-важко убогому багату любити. Тяжко-важко заспіває, як Січ руйнували. Коні уже важко йдуть. Ва́жко бре́ше. Сильно вретъ. Ум. Важе́нько, важке́нько. А ненька зачула, важенько вдихнула.
Вихонути, -ну, -неш, гл. Сильно лягнуть. Як вихоне та кобила задом, як дасть копитами в пику!
Ди́мка, -ки, ж. 1) Ум. отъ дима. 2) Выбойчатая полосатая юбка. 3) = Димна.
Дму́хання, -ня, с. 1) Дутье. 2) Пыхтѣніе.
Добі́гтися, -біжу́ся, -жи́шся, гл. Добѣжать. Хто біжить, той і добіжиться.
Жимоїдник, -ка, м. Обжора.
Застукоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Учащенно застучать. Шось застукотіло у вікно. 2) Забиться (о сердцѣ). Серце в батька й матері швидче застукотіло.
Огород, -да, м. Огородъ. Високії огороди, — капуста не родить. Ум. огоро́дець. Cм. горо́д.
Підотаманчий, -чого, м. Помощникъ атамана, старшаго, напр. у досвітчаного отамана.