Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

облітку
облічити
облічитися
облога
облоговий
облогувати
обложенець
обложити
обложитися
облоки
обломити
обломитися
облопатися
облуд
облуда
облудка
облудний
облудник
облудниця
облудність
облудно
облузати
облук
облупати
облупити
облуплений
облуплювати
облуплюватися
облупувати
облупуватися
облюбити
облюдніти
облягати
обляги
облягма
облягти
облягтися
облямівка
облямка
облямовувати
облямуватися
обляпати
обляпувати
обляпуватися
обляскати
облячи
обляшити
обляшувати
обляшуватися
обмазати
обмазувати
обмазуватися
обмаїти
обмакогонити
обмакотижити
обмакотирити
обмалкувато
обмаль
обмальовувати
обмальовуватися
обмана
обманити
обманний
обманник
обманниця
обманювати
обмарити
обмаслити
обмастити
обмах
обмахало
обмахлярувати
обмахнути
обмахорити
обмахувати
обмахуватися
обмацати
обмацки
обмацування
обмацувати
обмацуватися
обмащувати
обмаювати
обмежити
обмежувати
обмерзати
обмерлий
обмертвіти
обмерти
обмести
обметиця
обмивання
обмивати
обмиватися
обмила
обмилитися
обмилятися
обминати
обминувати
обминути
обминутися
обмислити
обмити
обмитити
обмівний
обмівник
обмівниця
обміжний
обміжок
обміна
обмінити
обмінок
обмінювати
обмінюватися
обміняння
обміняти
обмірання
обмірати
обмірковувати
обміркуватися
Безуставичне, безуставично, нар. Безпрестанно, постоянно. Він так безуставичне робить. Безуставично дома сидить. Черк. у.
Забруди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Запачкаться. Заросився, забрудився. Гол. І. 180.
Кутен, -ну, м. = кутняк. Вх. Лем. 430.  
Набу́ти, -ся. Cм. набувати, -ся.
Рафка, -ки, ж. Круглая, выточенная изъ дерева посуда для масла, сыру. Вх. Зн. 58.
Ревизський, -а, -е. Ревизскій, значащійся по ревизской записи. Кв. І. 157.
Собака, -ки, м. и ж. 1) Собака. Бреше, мов собака. Ном. Гей, братці, втікайте, бо ще старий собака жив. ЗОЮР. І. 116. 2) Названіе нѣкоторыхъ изъ играющихъ въ игру пиж. Ив. 38. 3) Тяжесть, привязываемая къ концу коледезьнаго очепа. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 4) Родъ узора въ вышивкѣ. Чуб. VII. 427. Ум. собачка.
Спалити, -лю, -лиш, гл. 1) Сжечь. Спалив та й попел по степу розвіяв. ЗОЮР. І. 120 Та ні вітер його не звіє, ні сонце його не спале. Мет. 208. 2) Опалить (солнцемъ кожу). 3) Безл. Мене спалило. Я вспылилъ, меня взорвало. Павлогр. у.
Фриґа, -ґи, ж. Дерево, длиной въ семь саж. Вх. Зн. 75.
Шурх меж., выражающее быстрый проваль куда-либо или быстрое вскакиваніе во что-либо, преимущественно въ отверстіе. Святий дух у дірку шурх. (Загадка). Лубен. у. Само сіре, хвіст як шило, та попередо мною в траву шурх! Ото ж була миш. КС. 1883. III. 672.
Нас спонсорують: