Доли́зувати, -зую, -єш, сов. в. долиза́ти, -жу́, -жеш, гл. Долизывать, долизать.
Згрі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Согрѣть. Та не вітер його не звіє, ні сонце його не згріє.
Кобильоха, -хи, ж. = кобилярка.
Кувікати, -каю, -єш, гл.
1) = квікати. Кричала, ґедзалась, качалась, кувікала мов порося.
2) Кричать (о совѣ). Кед кувік кувікат, умре.
Міщани́н, -на, м. Мѣщанинъ. Не пішла б я за селянина, а пішла б я за міщанина.
Надшива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. надши́ти, -ши́ю, -єш, гл. Пришивать, пришить.
Ніде 2 нар. Нигдѣ. Хоч голий біжи, то ніде нема нікого.
Сажати, -жа́ю, -єш, гл.
1) = садити 1. Та йди, жінко, та йди, любко, квасолі садити.
2) = садовити. Багатого за стіл сажають, а убогого й так випроважають.
3) Поселять, поселить. Ой став городи, панські слободи по річках сажати.
4) Всовывать, вкладывать. Сажай мені кужель у праве ухо! — Вона всадить.
Столярка, -ки, ж. Жена столяра.
Шуга, -ги, ж. Первый ледъ.
