Вижлиця, -ці, ж. Лягавая собака.
Визнати, -ся. Cм. визнавати, -ся.
Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Без підпалу й дрова не горять. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). 2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. 3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. 4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. 5) Горю́-горю́ пень. Присловье въ игрѣ въ щітки.
Заїздни́й, -а́, -е́ Заѣзжій, постоялый. Заїздний двір. Пан звелів коней зупинити коло заїздного двору. III. 51).
Кацапюга, -ги, м. Ув. отъ кацап.
Левусь, -ся, м. Ум. и ласкат. отъ лев.
Мерви́стий, -а, -е. Измятый, помятый. Мервиста солома.
Поштарь, -ря́, м.
1) Почталіонъ. Город путящий ...і пошта є, і поштарі ходять, мов ті москалі з чорними комірами, і письма роздають чесно, не роспечатувавши.
2) Ямщикъ. Поштар наш був злющий на жидів.
Строма, -ми, ж. Крутизна, стремнина. Та ви бо туди не їдьте, бо там така строма, що й голови цілісенької не буде. Поліз по стромах.
Укорливий, -а, -е. Укоризненный.