Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

окопуватися
окоренитися
окоренок
окорм
окостуватий
окостяк
окотитися
окошитися
окравка
окрадати
окраєць
окрайка
окрайчик
окраса
окрасити
ократитися
окрашати
окрашатися
окремезніти
окреслити
окресляти
окривання
окривати
окриватися
окривджати
окривіти
окрик
окрикати
окрилатіти
окрити
окрівавити
окрім
окрімний
окрімність
окрімно
окріп
окріп'я
окріяти
окром
окроме
окромішний
окромішно
окромний
окропити
окропляти
округ
округа
округи
округлий
округлити
округлість
округло
округлянка
округляти
окружати
окружки
окружляти
окружність
окрутасом
окрутити
окрутнути
окручувати
окручуватися
окрушка
оксамит
оксамитка
оксамитний
оксамитовий
окселентувати
окублитися
окублюватися
окувати
окукобити
окукобитися
окульбачити
окуляри
окулясом
окунь
окуп
окупати
окупатися
окупити
окупний
окур
окурити
окутати
окути
окутий
окучити
окучка
оладка
оладок
олгати
оле!
оледащіти
оледиця
олейкарь
олейник
оленець
оленина
олениця
оленка
оленок
олень
оленя
олжа
олживий
олива
оливець
оливка
оливний
оливо
олив'яний
олив'янка
олій
олійний
олійник
олійниківна
олійниця
олійниченко
Видумувати, -мую, -єш, сов. в. видумати, -маю, -єш, гл. Выдумывать, выдумать. Сліпий не побачить, так видума. Ном. № 6844.
Горохв'яний, -а, -е. Гороховый, принадлежащій гороху. Сиди, сиди, ящуре, горохв'яний вінку. Чуб. ІІІ. 96. Горохв'яний цвіт. К. ЧР. 64.
Заї́здити 2, -джу, -диш, гл. Заѣздить, изнурить ѣздой. Заїздив коника, заїздив другого... Скажи, серце, правду, чи що буде з того. Чуб. V. 116.
Збри́зкати, -каю, -єш, гл. Побрызгать.
Край, краю, м. 1) Край, конецъ. Суне, суне той кухлик аж на край столу, — поки впав і розбився. Харьк. До краю одежі його приторкнулись. Єв. Мр. VI. 56. Нема краю тихому Дунаю. Мет. 14. Уразив він моє серце в самий край. КС. 1882. X. 37. од краю до краю. Изъ конца въ конецъ. Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають. Шевч. 75. 2) Конецъ, окончаніе. Він отто переговорив та й край, більш нічого й не промовив. Екатер. г. Край уже! більше не хочу сьогодня робити. Харьк. Оце ж моєму наймитуванню край. Полт. до краю. Окончательно. Він і перш був ледащо, а як прийшов з війська, то вже до краю розлайдачився. Подольск. краю, до краю доводити. Оканчивать, приводить къ концу. Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля. Шевч. 107. Та доведу вже до краю, доведу — спочину. Шевч. 206. 3) Бортъ (судна). Мнж. 179. 4) Берегъ. На широкім Дунаю, недалеко від краю козак потопає. Гол. І. 115. 5) Сторона. Ой ходімо, товаришу, да на той край помалу. Мет. 85. 6) Край, страна, область. Ой визволи, Боже, нас всіх бідних невольників з тяжкої неволі, з віри бусурменської на ясні зорі, на тихі води, у край веселий. ЗОЮР. І. 214. Тяжко-важко умірати у чужому краю. Шевч. рідний край. Родина, отечество. От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькі... супротив ворогів рідного краю. К. ЧР. 11. Треба рятувати рідний край. Стор. МПр. 57. 7) Кусокъ (хлѣба). Як хліба край, то й під вербою рай. Посл. 8) Употребленное какъ нарѣчіе: а) Очень, крайне. Тут край треба грошей, а їх нема. Волч. у. Мені край треба продати корову, а инчу купити. Волч. у. б) На концѣ, на краю. Довго вони на могилі край села стояли. Макс. А думка край світу на хмарі гуля. Шевч. в) Возлѣ, около, при, надъ. Котору дитину любила-кохала, — край себе не маю. Макс. Наплакала карі очі, край козака стоя. Н. п. Тільки край мого серденька як гадина в'ється. Грин. III. 220. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю. Шевч. Надибав дівчину край долини. Гол. I. 120. Моя хата край води. Н. п. Ум. краєчок, крайок. З краєчку рожево зорялося од схід сонця. МВ. ІІ. 188.
Люстро́вий, -а, -е. 1) Зеркальный. 2) Люстриновый. Взяла очіпок грезетовий і кунтуш з усами люстровий, пішла к Зевесу на ралець! Котл. Ен. І. 12.
Напива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. напи́ти, -п'ю, -п'єш, гл. Выпивать, выпить на извѣстную сумму.
Писачка, -ки, ж. 1) Ум. отъ писака. Писала писачка, читає собачка. Ном. № 6081. 2) Заостренная палочка для расписыванія подошвы узорами. Сумск. у.
Потахати, -ха́ю, -єш, сов. в. потахнути, -хну, -неш, гл. 1) Тонуть, потонуть, погрузиться. Потах в воду. Вх. Зн. 54. 2) Убывать, убыть. В коновочці все мід потахає, вже дівчині розуму не стає. Гол. І. 107.
Трівожитися, -жуся, -жишся, гл. Тревожиться. Люде гірш та гірші лякалися й трівожилися. МВ. ІІІ. 29.
Нас спонсорують: