Допіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. допекти́, -чу́, -че́ш, гл. 1) Допекать, дожаривать. Допікати хліб, курку. 2) Допекать, донимать, досаждать. Чумак чумака таранею допіка, а сам у його з воза потягує чабака. А ніхто мені так не допікав, як та капосна баба Палажка Солов'їха. Щирий і незлобивий був рицарь, да вже як допечуть йому, то стережись тоді кожен.
Зага́рливий, -а, -е. Усердный, горячій въ работѣ. Загарливий до роботи.
Кормилюд, -да, м. Въ загадкѣ: мельница. Біжить обходисвітка, з шумом крутить кормилюда руки.
Наволо́ком нар. сі́яти наволо́ком. Сѣять на жнивье подъ борону или рало. Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто.
Настирний, -а, -е. Надоѣдливый. Настирлива муха. Настирна дитина.
Нікогісінько мѣст. Рѣшительно никто.
Порисуватися, -суюся, -єшся, гл. Покрыться трещинами. Дошка порисувалася.
Прогін, -го́ну, м.
1) Дорога (между полями и пр.) для прогона скота.
2) Палка у невода, которою пропускаютъ неводъ подъ ледъ.
2) Длина зданія отъ угла до угла.
4) Діаметръ. Млиновий камінь має три аршини у прогоні.
5) мн. Въ гончарномъ горнѣ: круглыя отверстія въ черіні для пропуска огня и дыма.
Чагун, -на, м. Большой мѣдный горшокъ.
Шанталавий, -а, -е. Изорванный, въ лохмотьяхъ.