Бумбак, -ка, м. Жукъ.
Верета, -ти, ж.
1) Дерюга.
2) Родъ шерстяныхъ разноцвѣтныхъ ковриковъ, которыми застилаютъ лавки, а иногда и столъ. Дайте ж нам і постілку та й писані верети.
3) Множество, куча. Верета горобців у просі. Ум. беретка.
Зраз, -зу, м.
1) Черенокъ для прививки къ дереву.
2) Образецъ: колодка (у сапожниковъ).
Кучерь, -ря, м. Употребляется преимущ. во мн. ч. 1) кучері. Кудри. А твій кучеръ... остригли, і рости не хоче. Голова в кучерях, як у золотому вінку. О клубящемся туманѣ: Туман, мати, по дорозі у кучері в'ється. 2) Хвостовыя перья у селезня. Кучері в качура на хвості. Галицкіе парни-покутяне украшаютъ ими свои шляпы, гдѣ они называются также кучерями. 3) Родъ орнамента съ завитками, употребляемаго въ вышивкахъ, нашивкахъ на одеждѣ, рѣзьбѣ и пр. 4) Украшенія изъ загнутаго металлическаго листа у крышки курительной трубки.
Львов'я́нка, -ки, ж. Львовянка, жительница Львова.
Небіль, -лю, м. Крупный камень песчаникъ (не битый).
Ординський, -а, -е. Относящійся къ ордѣ. Шляхом битим ординським ой там гуляв козак Голота.
Плякати, -ка́ю, -єш, гл.
1) = плекати 2.
2) Поить съ пальца ягненка, теленка, оставшагося безъ матери.
Покаляти, -ляю, -єш, гл. Запачкать. На ніч треба хату мести: як прийде Мати Божа з атолами, то шоб ніг не покаляла. Ой устели, молода дівчино, рушничками двір, щоб не покаляв червоних чобіток, золотих підків.
Пробоньку! меж. Ум. отъ пробі! Ой пробоньку! повна хата костюків.