Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

оплутувати
оповесні
оповивати
оповіданка
оповідання
оповідати
оповідач
оповідка
оповідувати
оповідь
оповістити
оповістка
оповістник
оповісточка
оповість
оповіщати
оповіщатися
опоганити
опоганювати
опоганюватися
оподаль
опоживити
опоживляти
ополи
ополистий
оположитися
ополок
ополоник
ополонити
ополоничок
ополоти
ополудень
ополювати
опона
опонець
опороситися
опороти
опоряджати
опочивати
опочивка
опочинок
опочити
оправа
оправдати
оправдити
оправдовувати
оправдовуватися
оправити
оправляти
оправлятися
оправний
опраний
опранцюватіти
опрацювати
опреділяти
оприкривий
оприкритися
оприни
оприск
оприскливий
оприскливо
опришкуватий
опришок
опріч
опрічний
опроваджати
опростати
опростатися
опроче
опрошкувати
опрощення
опруг
опряга
опрягтися
опрядати
опрятати
оптека
оптекарь
опугатися
опуд
опудало
опудитися
опук
опука
опукий
опуклий
опукуватий
опупок
опускання
опускати
опускатися
опуст
опустіти
опух
опухати
опухлий
опухнути
опухти
опуцьки
опучка
опуша
опушка
оп'янити
оп'яніти
оп'янчитися
оп'яняти
оп'янятися
оп'ятеричитися
оп'ять
ораз
оранда
орандарка
орандарство
орандарський
орандарь
орандарювати
ораниця
оранка
орання
орап
Випрямити, -ся. Cм. випрямляти, -ся.
Грім, гро́му, м. 1) Громъ. Грім такий, що хоч тури гони, то не почують. Ном. № 562. Козак не боїться ні тучі, ні грому. Ном. № 763. Бодай мене громи вбили, коли м не єсть тобі милий. Чуб. V. 235. 2) Раст. Heruiaria glabra L. ЗЮЗО. І. 124. Ум. Гро́мик. Мет. 259.
Крейдянка, -ки, ж. 1) Мѣсто, гдѣ добывается мѣлъ. Суджан. у. 2) Посуда для разбалтыванія мѣлу.
Кручак, -ка́, м. Баранъ, больной метлицею, съ червемъ въ головѣ. Анан. у. Маркев. 8.
Ма́чушин, -на, -не. Принадлежащій мачехѣ. Зімне сонце, як мачушине серце, зімне тепло, як мачушине добро. Ном. № 619.
Свинятник, -ка, м. = свининець. Екатер. г. (Залюб.).
Спрятанник, -ка, м. Человѣкъ, гонящій закупленный скотъ въ указанное мѣсто. Шух. І. 84.
Страхнутися, -хнуся, -нешся, гл. Испугаться. Свого розумоньку страхнулася. Чуб. V. 1191.
Улазити, -жу, -зиш, сов. в. улізти, -зу, -зеш, гл. 1) Влѣзать, влѣзть, пролѣзать, пролѣзть въ средину чего. Влізла баба в нерет, — ні назад, ні наперед. Ном. № 10086. У чужу душу не влізеш. Ном. № 6138. Є в глеку молоко, та голова не влізе. Посл. 2) Входить, войти. Уліз у воду. Ученики улізли зараз у човен. Єв. І. XXI. 3. 3) Помѣщаться, помѣститься. В один мішок не влізе. Харьк. у.
Цісарь, -ря, м. Императоръ. Драг. 207. Через святих до Бога, через людей до цісаря. Ном. № 146. Ми стояли тоді у Відні, коло самого цісаря. Федьк. Ум. цісаронько, цісарик, цісаречок. Ой цісарю, цісаречку, чому нас вербуєш? ЕЗ. V. 143.
Нас спонсорують: