Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

орудувати

Орудувати, -дую, -єш, гл. Распоряжаться, завѣдывать, управлять, заправлять, владѣть чѣмъ. Невістка нами орудувала. Г. Барв. 3. Пильнуй, старосто, і дома добре орудуй. Гол. IV. 439. Мені, каже, хазяїн велить теж орудувати чортами, щоб скоріщ мололи. Грин. І. 39. Хто чим орудує, той на тім і сидить. Ном. № 10423. Другий тиждень ногою не орудую. Харьк. Худорлявий, — не ціпом би йому й орудувати. Г. Барв. 81.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 64.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОРУДУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОРУДУВАТИ"
Бусурман и бусурмен, -на, м. Басурманъ, магометанинъ, иновѣрецъ. Ой панночко-шаблюко, панночко наша! з бусурманом зустрівалась, та й не двічи цілувалась. Чуб. V. 935. Кримці та нагайці, безбожні бусурмени. АД. І. 114.
Жорні́вка, -ки, ж. 1) = жарнівка 2. 2) Часть ручной мельницы. Cм. жорно. Шух. I. 261. Cм. млин.
Комиш, -шу, м. Тростникъ. Жили по комишах і очеретах. ЗОЮР. I. 75.
Панас, -са, м. Игра въ жмурки. Ив. 52. І у панаса грати стала, Енея б тільки уловить. Котл. Ен. І. 23.
Присвідчити, -чу, -чиш, гл. Засвидѣтельствовать, удостовѣрить. Чуб. V. 137.
Прудковід, -во́ду, м. Быстрое теченіе. Александров. у.
Товстючий, -а, -е. Очень толстый, очень жирный. Шейк.
Торбинонька, торби́ночка, -ки, ж. Ум. отъ торба.
Тюпцем нар. = тюпки. І ходою, і тюпцем.
Шлямувати, -му́ю, -єш, гл. 1) Очищать дно пруда. 2) Перемывать кишки при приготовленія колбасъ.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОРУДУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.