Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обмірок
обміряти
обмітати
обмітка
обміть
обмішка
обмова
обмовити
обмовляти
обмовонька
обмокати
обмолитвувати
обмолодь
обмолот
обмолоти
обмолотини
обмолотися
обмолотити
обмолотитися
обмолочувати
обморок
обморока
обморочити
обморочувати
обмоскалити
обмоскалювати
обмоскалюватися
обмостити
обмотати
обмотувати
обмотуватися
обмочити
обмочитися
обмочувати
обмощувати
обмурзаний
обмурзатися
обмуровувати
обмуровуватися
обнатужити
обнатужувати
обнатужуватися
обнести
обнизати
обнизувати
обникати
обніж
обніжжя
обніжок
обнімання
обнімати
обнімчити
обнімчувати
обнова
обновець
обновити
обновляти
обновлятися
обносити
обносити 2
обночувати
обночуватися
обношувати
обношуватися
обнюхати
обнюхувати
обняти
обобічний
обов'язати
обов'язковий
обов'язок
обов'язувати
обов'язуватися
ободистий
ободняк
ободувати
ободяк
ободяритися
обоє
обоз
обозний
обойко
оболок
оболона
оболонь
обомліти
обопільний
обопільність
обопільно
обора
оборати
оборатися
оборіг
обороватий
оборожень
оборожина
оборона
оборонець
оборонити
оборонний
оборонник
обороняти
оборонятися
оборотати
оборотянипя
оборсати
оборуч
обосоніж
обочини
обпадати
обпалити
обпалювати
обпарити
обпарювати
обпасати
обпасинкувати
обпаскуджувати
обпаскуджуватися
обпасти
обпатрати
Вс... Cм. ус....
Ґе́дзкатися, -каюся, -єшся, гл. = Ґедзатися.
Дзвяк I, -ку, м. Металлическій звукъ.
Заходитися, -джуся, -дышся с. в. зайтыся, йдуся, -дешся,, гл. 1) Заливаться, залиться плачем, смѣхомъ (преимущественно о дътяхъ). Мил. 33. Чи ти глуха? Аж заходиться дитина кричучи, а вона не чує! — Як зайшлось дитя, дак насилу одхлинуло. — Требашвидче до господи: дитина зайшлась. Г. Барв. 361. То засмієсь, аж зайдеться. То знов заголосить. Федьк. 2) Начинаться, начаться. Од чого-то воно зайшлось, що ти його везла? Рудч. Ск. І. 181.
Наслідній, -я, -є. Наслѣдственный. Земля наслідня. К. Бай. 24.
Незаздрий, -а, -е. 1) Независтливый. 2) Неревнивый.
Підтічка, -ки, ж. Пришитая къ верхней части нижняя часть рубахи внизъ отъ пояса (изъ болѣе толстаго полотна). Харьк. г.
Пороздирати, -ра́ю, -єш, гл. 1) Разорвать, разодрать (во множествѣ). Пороздирали собі пуза. Мнж. 4. 2) Растерзать (многихъ).
Почки, -чо́к, ж. мн. 1) Внутренности (тѣла). Вх. Зн. 54. ЕЗ. V. 44. 2) Зернышки тыквы. Шух. І. 142.
Старук, -ка, м. Старикъ. Прийшов якісь старук. Гн. II. 106.
Нас спонсорують: