Да́вно 1, -на, с. (Употребляется только въ косвенныхъ падежахъ). А тут бур'ян, піски, тали, і хоч би на сміх де могила о давнім давні говорила. І батьки наші казали, що зробив ти в давні давна. З да́вна, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н. Издавна, съ незапамятныхъ временъ. Був собі дід та баба, з давнього давна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Ви, тітко, кажете, що се Музичин грунт, з давніх давен. Адже ж у давнього Музики було багато степу. Це ще з давніх давен у нас повелося.
Добро́дійка, -ки, ж. 1) Благодѣтельнница. 2) Сударыня. "Так ти на тім світі була?» — Була, моя добродійко. — «Що ж ти там бачила?» — Усе бачила, добродійко, що діється з грішними душами. 3) Госпожа. Добродійка N сіми днями виїхала звідси. 4) Шано́вна добро́дійко! Високопова́жна добро́дійко. Милостивая государыня! Ум. Добро́дієчка.
Завда́ванка, -ки, ж. Согрѣтое молоко съ примѣсью сметаны.
Заста́ва, -ви, ж. 1) Залогъ. Шинкарочко мила, усип меду-вина, бери на заставу коня вороного. А тут ще нема чого шинкарці і в заставу оддать. Положившії нову свиту і кожух в заставі. 2) Застава, пограничная стража. А у Тендрові острові Семен Скалозуб з військом у заставі стояв. Застави хоть стояли, та не густо, сторожа не пильнувала так, як от тепер по Збручеві, чи що. Ще недавно по тій річці застави стояли, по заставах орандарі мито з людей брали. 3) Хоругвь. Зійди, Господи, з неба, бо нам тя ту треба — заставу вишивати. 4) за́става. Ловушка для лѣсного звѣря. Ум. заста́вонька. Не веліла мати заставоньки брати.
Мордува́ння, -ня, с. Мученіе, истязаніе, пытка.
Нічого мѣст. Нечего. Нічого робити.
Обсмикувати, -кую, -єш, сов. в. обсмикати, -каю, -єш и обсмичу, -чеш, одн. в. обсмикну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Обдергивать, обдергать, обдернуть. Обсмич мені свиту ззаду.
Позазнаватися, -знаємося, -єтеся, гл. Познакомиться (со многими, о многихъ).
Покатувати, -ту́ю, -єш, гл. Подвергнуть истязанію, помучить. Ой, ой він мене... покатує.
Путенно нар. Хорошо, какъ слѣдуетъ. Та путенно ж і зроблено.