Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

огляд
оглядання
оглядати
оглядатися
оглядач
оглядини
оглянути
оглянутися
огневий
огневиця
огнедихатий
огнекрилатий
огненний
огненно
огнепальний
огниво
огнивце
огник
огнина
огнистий
огничок
огнище
огнянець
огняний
огняник
огняниця
ого!
оговорюватися
оговтатися
оголити
оголобля
оголодити
оголони
оголосити
оголоска
оголошення
оголошувати
оголошуватися
огонь
огонь 2
огоня
огорнути
огород
огорода
огороджувати
огородина
огородити
огородник
огородникувати
огородній
огорожа
огортати
огорчати
ограбувати
ограда
огребки
огребом
огребти
огризати
огрібати
огрібатися
огрібач
огрівати
огрійливий
огрійливо
огріх
огрішитися
огрядненький
огрядний
огрядність
огуд
огуда
огудина
огудиння
огудити
огузка
огулити
огулитися
огулом
огуритися
огурненький
огурний
огурність
огурно
огурство
огурятися
од
одаль
одамашковий
одая
одб..
одв..
одвір 1
одвір 2
одвірець
одвірник
одвірок
одвукінь
одг..
одд..
одежа
одежина
одека
оден
оденки
оденок
оденути
оденутися
оденчичка
оденьки
одерачка
одержати
одержування
одержувати
одержуватися
одернувати
одж..
одже
одзвінки
одзьобати
Бердечко, -ка, с. Ум. отъ бердо.
Березовіл, -вола
Напосі́дливий, -а, -е. Настойчивый.
Німота, -ти, ж. 1) Нѣмота. Мов поніміли усі. І збоку дивлячись, видно, як та німота кожного гнітить. Мир. Пов. І. 131. 2) соб. Нѣмые. 3) соб. Нѣмцы. Мірялися з москалями, з ордою, з султаном, з німотою. Шевч. 130.
Палити, -лю, -лиш, гл. 1) Жечь, сожигать. Солому палять і зілля варять. Чуб. V. 431. 2) Топить. Ой пали, мили, кам'янії груби. Чуб. V. 737. 3) Обжигать (кирпичъ, глиняную посуду, известь). 4) Курить. Люлечки палити. Грин. ІІІ. 652. 5) Палить, стрѣлять. Як узяв джура та узяв малий з пистолів палити. Мет. 401.
Підсутужне нар. Тяжело. А як підсутужне, то й стій, я помелю, каже, а далі ти пустиш коло. Лебед. у.
Спорзний, -а, -е. Грязный, порочный, сластолюбивый! Вх. Лем. 66.
Трястися, -суся, -сешся, гл. Трястись. «Де цимбали? Грай, псявіро!» Аж корчма трясеться. Шевч.
Тяг, -гу, м. 1) Тяга, движеніе воздуха. Дивись, вієш, а тягу зовсім нема. 2) тягу дати. Уйти, убѣжать, удрать. Він, взявши торбу, тягу дав. Котл. Ен. І. 5. А він боявся її трохи.... та й тягу з хати. Рудч. Ск. II. 174.
Ширина, -ни, ж. Платокъ. Вона назад позирнула, шириною замахнула. АД. І. 84. Ум. ширинка, шири́ночка. ЗОЮР. ІІ. 239. Криє Настю ширинкою. Грин. III. 73. Я братіку угожу, шириночку пошию. Н. п.
Нас спонсорують: