Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

орудущий

Орудущий, -а, -е. Командующій. Оце ще мені орудущий! Усе тільки мудрує та коверзує. Харьк. г.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 64.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОРУДУЩИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОРУДУЩИЙ"
Багатиревий, -а, -е. Полн. фор. = багатирів.
Бобрик, -ка, м. 1) Ум. отъ бобер. 2) Родъ мѣдной пуговицы; такія пуговицы гуцулы наготовляютъ сами, употребляя ихъ для украшенія кожаныхъ поясовъ, кож. сумокъ и пр. Шух. І. 126, 127, 278.
Де́щиця, -ці, ж. Кой-что, нѣчто. О. 1861. XI. Кух. 23. От ми хочемо росказати дещицю про місяць. Дещо. 59. Не вважайте собі на те, що ми невидющі люде, письма не читаємо, а й ми собі дещицю знаємо. Екат. г.
Дя́чно нар. Охотно, съ радостью. Угор.
Ледо́вий, -а, -е. Ледяной. — сіль. Кристаллизованная соль. Учини їм оцту з перцем і барсуковим салом і ледової соли. Чуб. І. 74.
Патякало, -ла, с. Многоглаголивый человѣкъ. Лохв. у.
Підлоґоння, -ня, с. Подхвостникъ при сѣдлѣ. Мнж. 189.
Позахлявати, -ва́ємо, -єте, гл. Отощать, ослабѣть (о многихъ). Позахлявали так, що не можуть одтягти до його гласу. Грин. III. 349.
Сусід, -да, м. Сосѣдъ. Ой піду я до сусіда воза позичати. Мет. 12.
Тігітка, -ки, ж. Птица Vanellus cristatus. Вх. Пч. ІІ. 15.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОРУДУЩИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.