Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

острева
остривний
остригати
острий
остриця
острів
остріг
остріжка
остріха
острішковий
острішник
острішниця
острішок
островище
остров'їниця
островки
острововна
островяниця
остров'яниця
острог
острога
острогін
острожина
острожити
острокіл
острокольний
оструб
остружини
острушки
острямок
остуда
остуджувати
остудник
оступ
оступати
оступатися
оступачити
остюк
остюкуватий
остяк
осувати
осуга
осугуватий
осуд
осуда
осуджати
осуджатися
осуджувати
осудити
осудливий
осудовище
осудок
осужати
осужка
осунути
осуруга
осуружитися
осуружний
осух
осушечок
осушити
осушок
осушувати
осушуватися
ось
осьмак
осьмака
осьмерик
осьмина
осьмірка
осьмуха
осьон
осюди
осюдою
осягати
осягнення
осяйний
осятер
осяти
осятрина
осяяти
отаборити
отаборитися
отабуритися
отава
отавиця
отагас
отак
отакелезний
отакечки
отакий
отакувати
отам
отаман
отаманенко
отаманити
отаманиха
отаманівна
отамання
отаманство
отаманський
отаманувати
отара
отарапатіти
отарка
отати
отвердіти
отелитися
отемніти
отепер
отеребини
отерпати
отерпнути
отерти
отертися
отерхати
отеса
отетеніти
отетеріти
отець
Брухо, -ха, с. Брюхо. Бодай тобі, мухо. розсілося брухо. Чуб. ІІІ. 247.
Дуракува́тий, -а, -е. Дураковатый, глуповатый. Один дуракуватий челядник росказував, що як він їздив у Крим по сіль, дак хоча ж і соли наївсь уволю. Грин. І. 230.
Заґеґота́ти, -ґочу́, -чеш, гл. Закричать (о гусяхъ). Гуси по ставах замотали. Г. Барв. 544.
Здоро́вкатися, -каюся, -єшся, гл. Здороваться. Не здоровкайсь, коли ніхто тобі не кланяється. Ном. № 2754.
Купцівна, -ни, ж. Дочь купца. Купцівни не схотіли навіть пити чаю. Левиц. Пов. 55.
Лавничка, -ки, ж. То-же въ женскомъ цехѣ, что лавник 2 въ мужскомъ. КС. 1890. VII. 92.
Ло́жа, -жі, ж. Постель, ложе. Вдовиченко буде на білій ложі лежати. Чуб. V. 697. Милого ложа — міх та рогожа, — то мені постіль гожа. Чуб. V. 21. сонце ся в ложі купає. Солнце зашло. Ном. № 598.
Потішатися, -шаюся, -єшся, сов. в. потішитися, -шуся, -шишся, гл. Радоваться, обрадоваться, утѣшаться, утѣшиться. Іду селом, ревне плачу, — ви, вороги, потішайтеся. Чуб. V. 458.  
Проплисти, -ву, -веш, гл. 1) Проплыть. 2) Быстро пройти. Не счуєшся, як воно біжить, як ластівка пропливе. Кв.
Шуркати, -каю, -єш, гл. = штрикати. Вона ж мені з того всього шуркає до ока: ти поганий, ти п'яний, відсунься від бока. Чуб. V. 1066.
Нас спонсорують: