Безнадія, -дії, ж. = безнадійність. В очах безнадія світиться.
Вижлиця, -ці, ж. Лягавая собака.
Лаянка, -ки, ж. Брань.
Наріка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. наректи, -речу, -че́ш, гл. Соверш. видъ употребляется только при двухъ первыхъ значеніяхъ. 1) Называть, назвать. Своє дитя без сорома байстрям нарікає. 2) наречено. Назначено, суждено. Та вже коли наречено емірати, і знахури не відшепчуть. 3) Горевать, сѣтовать. Потім будеш нарікати, що з бідною оженивсь. 4) Попрекать, упрекать. Не вспів отець і мати за молодого сина подружжя поняти, — а зараз стане (син) хлібом-сіллю нарікати. Ой мені батько так нарікає. Жінка вже поприбірала, кленучи чоловіка та нарікаючи. 5) — на кого, на що. Жаловаться, роптать. Ми своїх будем жен наущати, щоб на тебе не нарікати.
Повинюхувати, -хую, -єш, гл. Вынюхать. Все те (козаки) повикурували й повинюхували.
Православний, -а, -е. Православный. Вірному православному християнству миром мир.
Ридання, -ня, с. Рыданіе. У нас у хаті ридання голосне та гірке та розпачливе.
Чтець, четця, м.
1) Чтецъ.
2) Читатель. Не против вас говорю, четці мої любі.
Шшке-не́! меж. Крикъ гуцульскаго пастуха: приказъ рогатому скоту возвращаться назадъ.
Щепа, -пи, ж. Прививка, черенокъ, привитый къ другому дереву. Яка щеп, така яблуня. А снилось в-осени мені, тоді, як щепи ми щепили. Ум. щепочка.