Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

орілка

Орілка, -ки, ж. = горілка. Грин. III. 385.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 63.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОРІЛКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОРІЛКА"
Відлига, -ги, ж. Оттепель. Драг. 388.
Непідхільність, -ности, ж. Неуступчивость, непокорность. Левиц. І. 307.
Непорухомий, -а, -е. = нерухомий.
Рипу-рипу! меж., выраж. скрипъ. Черевики — рипу-рипу! Чуб. V. 1123.
Розв'язок, -зку, м. Рѣшеніе. Вх. Зн. 60.
Самосійка, -ки, ж. Сѣялка.
Смітюх, -ха, м. пт. = посміттюха. Вх. Пч. II. 8.
Струмінь, -меню, м. Потокъ, ручей. Щог. Сл. 6. Мир. ХРВ. 31. Де ті й сльози беруться! так і ллються струменем. МВ. І. 101.
Ташуватися, -шуюся, -єшся, гл. Располагаться, раскладываться. Кв. II. 20. І зараз стали роскладатись, копати, строїть, ташуватись. Котл. Ен. IV. 14.
Ушко, -ка, с. 1) = вушко. 2) мн. Пельмени, родъ вареничковъ съ мясомъ въ супѣ. Котл. Ен. V. 14.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОРІЛКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.