Голосок, -ска, м. Ум. отъ голос.
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Мо́жній, -я, -є. = можливий. Нечожня річ... сталася можньою.
Нашаткувати, -ку́ю, -єш, гл. Нашинковать (капусты).
Папороть, -ті, ж. Раст. папоротникъ, Aspidiun filit mas. Sw. и — femina Sw. У Рогова указаны еще слѣдующія растенія съ этимъ названіемъ: Polypodium vulgare L, Pteris aquilina L, Strutiopteris germanica Willd. — боло́тяна. Раст. Aspidium Thelypteris.
Сирян, си́ряний, -а, -е. Сырный, изъ творога, съ творогомъ. Та й привезли діжку сиру на коровай: та хвалимо Бога — сирян буде наш коровай.
Скіко мѣст. = скіки.
Смарагд, -ду, м. Изумрудъ.
Чумачиха, -хи, ж. Жена чумака. Молодая чумачиха за чумаком б'ється.
Шти род. пад. отъ честь. Не зна ні шти, ні пори.