Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

олійничка
олійня
олійок
олінь
оліпити
олія
оліярня
олтарь
олупити
олці
ольмик
ольха
ольшина
омазкати
омаль
омамити
оман
омана
оманець
оманити
оманний
оманювати
омаста
омах
омаць
омачка
омег
омеґа
омела
омелюх
омелюха
омервитися
омертвіти
омет
омивати
омилити
омилка
омилок
омильний
омиляти
омилятися
оминати
омити
омірати
омітати
омлівати
омолок
оморочити
оморочувати
омоскалити
омоскалювати
омоскалюватися
омохтіти
омочити
омпити
омпно
омрак
омрачатися
омряк
омряк 2
омурати
омшаник
омшити
ом'яснутися
он
онавісніти
онагр
онада
онаджити
онакий
оначити
онде
ондека
оне
онемощіти
ониж
оник
оніміти
оно
оновити
оновлення
оновляти
оногди
оногдивай
онудніти
онук
онука
онуча
онуча 2
онучечка
онушник
онцихрист
онь
опад
опадати
опадка
опазолитися
опак
опакостити
опал
опалати
опалачка
опалий
опалини
опалити
опалка
опалубити
опалюх
опаляти
опалятися
опаморочитися
опам'ятатися
опам'ятуватися
опанування
опанувати
опануватися
опанча
опанчина
опар
опара
Дармої́дня, -ні, ж. Дармоѣдство, тунеядство.
Дошмали́ти, -ся. Cм. дошмалювати, -ся.
Кабатина, -ни, ж. 1) То же, что и кабат, но только одинъ экземпляръ. Подиви ж ти ся, мати, на жовнярські кабати: вся кабатина кров і калина. Федьк. 48. 2) каба́тина. Длинное шелковое или перкалевое женское платье, зимой на ватѣ (у галицкихъ мѣщанокъ). Гол. Од. 24.
Когут, -та, м. 1) Пѣтухъ. Два когути, два дима, дві господині ніколи не погодяться. Ном. 2) Тетеревъ (у гуцуловъ). Шух. І. 237. 3) Пѣтушье перо на шляпѣ гуцула. Шух. І. 128. Ум. когутик. Ув. когутище. Є у мене когутище, що всю нічку кукуріче. Н. п.
Мирськи́й, -а́, -е́ Мірской, свѣтскій. Тісно було нашому юноші в монастирі і не до вподоби серед мирського товариства. К. Гр. Кв. XII.
Продаватися, -даюся, -єшся, сов. в. продатися, -дамся, -дасися, гл. Продаваться, продаться. Мил. Св. 30. Нанявся — продався. Ном. № 10386. Один чоловік продався чортові. Грин. І. 40.
Рушати, -ша́ю, -єш, сов. в. рушити, -шу, -шиш, гл. 1) Двигать, двинуть, трогать, тронуть, шевелить, пошевелить, шевельнуть. Чорненьке маленьке щонабільшу колоду рушить. Ном. стр. 295, № 149. Сват, не сват, а мого не руш нічого. Ном. № 9414. Не руш чужого. Ном. 9672. Як улана не любити, як же за ним не журити: ой як рушить очима, — вийме душу плечима; ой як рушить плечима, пройме душу очима. Чуб. V. 1084. 2) Двигаться, двинуться, трогаться, тронуться. Сам Хмельницький наперед всіх рушав. Макс. Ой як будете, вірне товариство, з Перекопу рушати, то не забувайте, вірне товариство, і моїх волів заняти. Н. п. Та й рушимо тихесенько в далеку дорогу. Шевч. 664. Вітрець рушив. Мир. Пов. І. 112. Рушай! Трогай! Мартъ!
Совиний, -а, -е. Совиный. Совина лапа. Чуб. І. 95. Совині очі. Грин. III. 391.
Товт, -та, м. Купець. Шух. І. 85.
Храп 2 меж., выражающее быстрое дѣйствіе. Думала-думала, а далі храп, і написала до пан-отця. ЗОЮР. II. 28.
Нас спонсорують: