Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

озимніти
озимовий
озимок
озирати
озиратися
озирк
озиркнутися
озирнути
озівський
озірка
озія
озлість
ознаймити
ознаймувати
ознака
означати
озниця
ознобитися
озов
озолотити
озолочувати
озолочуватися
озувати
озуватися
озь-де
озьмінь
озюм
ой
ойкати
ойойкати
ок
окадькуватий
оказатися
оказія
оказуватися
окаїстий
окайка
окалясом
окань
окапини
окарувати
окаряч
окатий
окахтист
окація
окацубнути
окаювання
окаянець
окаянний
окаянниця
океан
окид
окидати
окидь
окинути
окипати
оків
окіл
окільце
окіп
окіст
окіян
окладати
окладина
окладка
окладкуватий
окладник
оклеїна
оклепанець
оклепати
оклепок
оклецькуватий
оклецьок
оклигати
окликати
окликатися
оклинцювати
окличен
окличник
оклій
оклонити
оклоняти
оклунок
оклякнути
око
оковзнутися
окови
оковирний
оковита
оковитка
околеса
околеція
околиця
околичник
околичній
околишній
околіти
околія
около
околом
околот
околотити
околотиця
околотувати
околяса
окоман
окоммкнуть
окомон
окомонша
окона
оконити
оконом
окономичний
окономія
окономша
оконце
окопати
окописько
окопище
окопувати
Афиня́к, -ка, м. Наливка на черникѣ. Гуцул.
Викручувати, -чую, -єш, сов. в. викрутити, -чу, -тиш, гл. 1) Выкручивать, выкрутить, выжимать, выжать. Сорочка мокрісінька, — хоть викрути. Лебед. у. 2) Вырывать, вырвать. А молода бондарочка тих жартів не знала, — праву ручку викрутила, та й по личку втяла. Гол. 3) — ногу. Свихнуть, вывихнуть.
Гу́льбощі, -щів, ж. мн. Гулянье, веселіе, кутежъ. Не втомлена гульбощами, горем не перемучена, ясна була собі, як тихеє літо. МВ. ІІ. 83.
Захарла́ти, -ла́ю, -єш, гл. Зажилить, взять на время и не отдать. Ном. № 11699.
Зві́рик, -ка, м. Ум. отъ ii звір.
Лев, -ва, м. 1) Левъ. Дома лев, а на війні тхір. Ном. № 4352. 2) Монета: а) 10 коп. Подол. и Бессар. г. б) австрійскій гульденъ. Федьк. І. 4. Гол. IV. 532. Ум. левин. Песика б'ють, а левик боїться. Ном. № 3902.
Понакарбовувати, -вую, -єш, гл. То-же, что и накарбувати, но во множествѣ.
Поплосконитися, -нюся, -нишся, гл. О коноплѣ: дорости до того времени, когда она дѣлится на плоскінь и матірку. Волч. у.
Семя, мї, ж. Семья. Ум. семейка, сем'їця, семеєчка. Росла я в світлиці при веселій сем'їці. Чуб. V. 119. У нашого Омелька невелика семейка: Сидірко та Нестірко та діток шестірко, та батько та мати, та пас три брати. Н. п. Волч. у.
Тиш, а тиш!, меж. Крикъ, которымъ гонять овець. Вх. Зн. 250.
Нас спонсорують: