Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

озимніти
озимовий
озимок
озирати
озиратися
озирк
озиркнутися
озирнути
озівський
озірка
озія
озлість
ознаймити
ознаймувати
ознака
означати
озниця
ознобитися
озов
озолотити
озолочувати
озолочуватися
озувати
озуватися
озь-де
озьмінь
озюм
ой
ойкати
ойойкати
ок
окадькуватий
оказатися
оказія
оказуватися
окаїстий
окайка
окалясом
окань
окапини
окарувати
окаряч
окатий
окахтист
окація
окацубнути
окаювання
окаянець
окаянний
окаянниця
океан
окид
окидати
окидь
окинути
окипати
оків
окіл
окільце
окіп
окіст
окіян
окладати
окладина
окладка
окладкуватий
окладник
оклеїна
оклепанець
оклепати
оклепок
оклецькуватий
оклецьок
оклигати
окликати
окликатися
оклинцювати
окличен
окличник
оклій
оклонити
оклоняти
оклунок
оклякнути
око
оковзнутися
окови
оковирний
оковита
оковитка
околеса
околеція
околиця
околичник
околичній
околишній
околіти
околія
около
околом
околот
околотити
околотиця
околотувати
околяса
окоман
окоммкнуть
окомон
окомонша
окона
оконити
оконом
окономичний
окономія
окономша
оконце
окопати
окописько
окопище
окопувати
Бас, -са, м. 1) Басъ. Еней зарюмав басом сам. Котл. Ен. співати баса. Пѣть басомъ. Він у церкві баса співає. Харьк. г. говорити баса. Говорить басомъ. Св. Л. 130, 279. 2) Музыкальный инструментъ: контрабасъ, віолончель. Да винесла три скрипочки, а четвертий бас. Чуб. V. 1117. На улиці скрипка й бас, пусти, мамо, хоть на час. Н. п. 3) на бас брати кого. Поднимать на смѣхъ кого. Фр. Пр. 23. 4) басом дивитися, поглядати. Непріязненно смотрѣть, посматривать. Фр. Пp. 23. Я на тії бараболі басом поглядаю, на полиці варениці очима приймаю. Чуб. V. 653. Ум. басик, басок. Дівчата співають і він басика тягне. Кіев. Ув. басисько, басище, басюка, басюра. От у Семена басю́ра: як ревне, так аж шибки бряжчать. Харьк.
Денде́ра, -ри, ж. Раст. Datura stramonium. L. Дурмань.
Здава́ти, здаю́, -є́ш, сов. в. зда́ти, здам, здаси́, гл. 1) Сдавать, сдать. Ой у саду, у садочку там голубчик гуде, там Юрочко парубоцтво здає; ой у саду, у садочку там голубка гуде, ой там Маруся дівування здає. Мет. 230. 2) Давать, надавать. Подій корівки, що 'д батенька нагнала, та прогонь і овечки, що ненька здавала. Чуб. V. 695. 3) — екза́мена. Выдерживать, выдержать экзаменъ. Левиц. Пов. 5.
Ковбаситися, -шуся, -сишся, гл. Возиться въ грязи.  
Кріпенький, -а, -е. Довольно крѣпкій. Я ж хоч був собі п'яненький, а в ногах таки кріпенький. Сніп. 138.
Ля́пати, -паю, -єш, сов. в. ля́пнути, -пну, -неш, гл. 1) Хлопать, хлопнуть, стучать, стукнуть. Не годиться по столу ляпать ложкою. Чуб. I. 108. Ляпнула дверима. 2) Шлепать, шлепнуть, плескать, плеснуть. Життя лящам, мов тім панам, — гуляють, ляпають хвостами. Гліб. 42. 3) Шлепать, шлепнуть, бросать, бросить что-нибудь липкое и мокрое. Ляпнув глиною в стіну. 4) Пачкать, пятнать; капать, капнуть. Не ляпай мені чорнилом книш! Крапля ляпнула на воду. 5) Ударять, ударить. Ляпаю по ковадлу. Грин. II. 236. Ляпнув його по щоці. 6) Неумѣло говорить, сказать что-нибудь, болтать, сболтнуть. Приневолили короля таке слово ляпнути, що багацько воно лиха наробило. Стор. II. 133. Не ляпай язиком!
Молоча́к, -ка́, м. Раст. a) Euphorbia esula L. б) Sonchus arvensis L. ЗЮЗО. І. 122, 137. Cм. молоча́й.
Неке нар. Неужели, развѣ. Неке ж ви йому даєте грошей? Борз. у.
Пелька, -ки, ж. Глотка. Напекла стара моя такого хліба, що і в пельку не лізе. Кобеляк. 7. П'ять літ роблю на чужу пельку. Г. Барв. 321.
Прогорнути Cм. прогортати.
Нас спонсорують: