Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обзив
обзиватися
обзирати
обзлачний
обзначити
обзнобити
обзолотити
обзори
оби
обиватель
обида
обидва
обидві
обидвоє
обиденкою
обиденний
обидень
обидний
обидник
обидниця
обидно
обиймиця
обийстя
обихвіст
обихідка
обихідчастий
обичай
обичайка
обичайний
обібрати
обігнати
обігнути
обіграти
обігріти
обід
обід 2
обідання
обідати
обіддя
обідець 1
обідець 2
обідительно
обідити
обідник
обіднити
обіднитися
обідній
обідніти
обідняшній
обідонько
обідранець
обідранка
обідрати
обіжати
обіждати
обіз
обізватися
обіздріти
обіздрітися
обізнавати
обізрітися
обіймання
обіймати
обійматися
обійми
обіймити
обіймище
обійняти
обійстя
обійти
обік
обікласти
обікрасти
обілляти
обіллятися
обіперти
обіпрати
обіпрясти
обіп'ясти
обірати
обірвати
обірка
обірник
обірок
обіруч
обіручки
обіручний
обісіти
обісмілитися
обісмілюватися
обіспати
обіссати
обіссатися
обісхнути
обіськати
обітерти
обітниця
обітріти
обітря
обітяти
обіхідка
обіхідливий
обіхідність
обіхідчастий
обіходити
обіходитися
обіцянка
обіцяти
обіцятися
обіч
обіщати
обіщатися
об'їдати
об'їдатися
об'їзд
об'їзджати
об'їздити
об'їздити 2
об'їманка
об'їсти
Вилух, -ха, м. = валах.
Заміня́тися, -ня́юся, -єшся, гл. Обмѣняться. МВ. І. 84.
Знизу нар. Снизу. Ном., стр. 284. № 1545. Подай нам. Господи, з неба дрібен дощик, а знизу буйний вітер. Чуб. V. 933.
Крутобережно нар. = крутобережисто. Як же ми роз'їдемось, коли місточок маленький? Вертай назад! — Еге! перший ізнов каже: як я поверну, коли, бач, крутобережно. Кв. II. 40.
На́звище I, -ща, с. Названіе.
Начальникувати, -кую, -єш, гл. Начальствовать. Харьк. у.
Нукати, -каю, -єш, гл. Кричать: ну! понукать. Не запріг, що нукаєш. Ном. № 10347.
Підліжки мн. Большіе камни, которые при постройкѣ хаты подкладываются подъ основныя бревна стѣнъ, если мѣсто не ровное. Шух. I. 88.
Рундук, -ка, м. 1) Крыльцо. Його мати старая на рундуку стояла, все плакала, ридала. Чуб. V. 980. Княгиня зійшла з рундука на зустріч гостям. К. ЧР. 211. 2) Ларь на базарной площади. Ум. рундучок. МВ. ІІ. 32.
Стерня, -ні, ж. 1) Жнивье. Рудч. Ск. І. 145. хлі́б на стерні́. Хлѣбъ на корню. 2) Волоса на давно небритой бородѣ, короткіе и жесткіе волоса. Св. Л. 303. Ти хоч би стерню з бороди зняв. Харьк. г. Ум. стерненька.
Нас спонсорують: