Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

обзив
обзиватися
обзирати
обзлачний
обзначити
обзнобити
обзолотити
обзори
оби
обиватель
обида
обидва
обидві
обидвоє
обиденкою
обиденний
обидень
обидний
обидник
обидниця
обидно
обиймиця
обийстя
обихвіст
обихідка
обихідчастий
обичай
обичайка
обичайний
обібрати
обігнати
обігнути
обіграти
обігріти
обід
обід 2
обідання
обідати
обіддя
обідець 1
обідець 2
обідительно
обідити
обідник
обіднити
обіднитися
обідній
обідніти
обідняшній
обідонько
обідранець
обідранка
обідрати
обіжати
обіждати
обіз
обізватися
обіздріти
обіздрітися
обізнавати
обізрітися
обіймання
обіймати
обійматися
обійми
обіймити
обіймище
обійняти
обійстя
обійти
обік
обікласти
обікрасти
обілляти
обіллятися
обіперти
обіпрати
обіпрясти
обіп'ясти
обірати
обірвати
обірка
обірник
обірок
обіруч
обіручки
обіручний
обісіти
обісмілитися
обісмілюватися
обіспати
обіссати
обіссатися
обісхнути
обіськати
обітерти
обітниця
обітріти
обітря
обітяти
обіхідка
обіхідливий
обіхідність
обіхідчастий
обіходити
обіходитися
обіцянка
обіцяти
обіцятися
обіч
обіщати
обіщатися
об'їдати
об'їдатися
об'їзд
об'їзджати
об'їздити
об'їздити 2
об'їманка
об'їсти
Вихід, -ходу, м. Выходъ. Твій вхід і вихід в його буде од нині і довіку певен. К. Псал. 290.
Відговорити, -ся. Cм. відговорювати, -ся.
Оприкривий, -а, -е. Противный, опостылый.
Орний, -а, -е. Пахатный.
Охвицер, -ра, м. Офицеръ. Чуб. V. 977. Левиц. І. 30. Ум. охвице́рик, охвице́рочко. Мил. 216.
Перезіпати, -паю, -єш, гл. Перестать кричать. Одна дитина перезіпала, друга починає.
Підточка, -ки, ж. = підтічка. Чуб. VII. 426.  
Прогалюватина, -ни, ж. Прогалина, незасѣянное мѣсто среди хлѣбовъ. Лохв. у.
Трипутень, -тня, м. Раст. Plantago major L. Анн. 259.  
Шокати, -каю, -єш, гл. 1) Часто говорить: шо. 2) Шамкать. «Сатурнович, змилосердися, за рідную свою вступися!» к Зевесу шокала стара. Котл. Ен. V. 36.
Нас спонсорують: