Дубни́к, -ка́, м. 1) = дубняк. 2) Чанъ для дубленія кожъ. Ум. дубничо́к.
Загуби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Потерять, затерять. Загубив черевик, а я йшов та й найшов. Загубиш, то не смутись, знайдеш, то не веселись. 2) Погубить; казнить, убить. Не топись, козаче, бо душу загубиш. Ой не орла, не сокола збіраються вбити, ой то ж пана та Супруна ведуть загубити. Загубила свого мужа та поповича жінка.
Лікаре́нко, -ка, м. Сынъ лѣкаря.
Ля́до, -да, с. Возвышенное мѣсто въ лѣсу, заросшее строевой сосной.
Наректи́ Cм. нарікати.
Піджарювати, -рюю, -єш, сов. в. піджарити, -рю, -риш, гл.
1) Подогрѣвать, подогрѣть.
2) Поджаривать, поджарить.
Пуґачі, -чів, мн. = матаржин.
Розломити, -ся. Cм. розломлювати, -ся.
Скопище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ стояли копны или стоги.
Стужавіти, -вію, -єш, гл. Затвердѣть (о размокшей землѣ, глинѣ и пр.). Не стужавіло, а потупали зараз, то й ями знать.
