Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

омити

Омити Cм. омивати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 53.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОМИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОМИТИ"
Брехуняка, -ки, м. Ув. отъ брехун.
Зазуби́ти Cм. зазублювати.
Запу́кати, -каю, -єш, гл. Застучать.
Змислений, -а, -е. 1) Подуманный; придуманный; выдуманный. 2) Чувственный, видимый. Світ змислений, де ся родив, з Діви Марії проісходив. Чуб. III. 370.
Кахельний, -а, -е. Изразцовый. Од кахельної грубки до другої стіни йшла перегородка. Стор. II. 110.
Колюки, -к, ж. мн. Раст. Datura stramonium L. ЗЮЗО. І. 121.
Лимари́ха, -хи, ж. = лимарка. Ой пила, пила лимариха на меду, та й пропила свою дочку молоду. Лис. І.
Лопати́лно, -на, с. Ручка у лопаты. Гайсин. у.
Сапуга, -ги, ж. = пужално. Вх. Зн. 62.
Січ, -чі, ж. Сѣчь (запорожская). Січ — мати, а Великий луг — батько.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОМИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.