Бундючно нар. Высокомѣрно, чванно. Пішов з ківнат бундючно-грізною ходою.
Відсовувати, -вую, -єш, гл. = відсувати.
Грома́дочка, -ки, ж. Ум. отъ громада.
Дзеленькоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Звенѣть.
Заклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закли́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Приглашать, пригласить, зазывать, зазвать. На хліб, на сіль людей закликають. Я шавлію пересію, руту перстачу, — кого люблю та кохаю, — до себе закличу. Як у лісі була хата, то вона боялась сама ночувати і пішла в село, щоб закликати дівчат. 2) Произносить, произнести божбу, клятву, обѣтъ. Крім постів, уставлених церквою, закличе собі гуцул по перебутій хоробі або з иншої нагоди осібну божку (піст) в скоромний день.
Ночлігувати, -гую, -єш, гл.
1) Ночевать, быть на ночлегѣ. Дико й сумно нам було в дорозі. Ще дикше й сумніше було ночлігувати.
2) Пасти ночью скотъ.
Облуплювати, -плюю, -єш, сов. в. облупити, -плю́, -пиш, гл.
1) Обдирать, ободрать, очистить, снять кожу, шелуху. Дав яєчко та ще й облупи. Йому облупи та ще і в рот положи. Бодай вас луп облупив.
2) Обобрать, ограбить.
Поважливий, -а, -е. = поважний 2. Пісні поважливі.
Сумеж, суміж, нар. Смежно, рядомъ. Моє поле з його суміж. Я живу з Пилипом суміж.
Хвиля, -лі, ж. 1) Волна. Встала на Чорному морі бистрая хвиля. Дума. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. мо́ре в хви́лю. Море во время волненія. Море в хвилю і тишу. 2) Буря, порывы вѣтра. Хвилею багато яблук позбивало. Гряд з хвилею. 3) Минута, время. В добру хвилю чекай злої. Ото по тій хвилі я пішов до пана. 4) Хорошая погода. Ум. хвилька, хви́ленька, хвилечка. Часом прийде хтось до хати на хвильку.... мусиш сісти хоч на хвилю. Ото той волик несе їх, і так несе: що хвилька, то й милька. Зустрілись на одну хвилечку.
