Виторочувати, -чую, -єш, сов. в. виторочити, -чу, -чиш, гл.
1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани)
2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочиш землю.
Віддяка, -ки, ж. Благодарность; отплата; возмездіе. Ум. віддячка.
Дово́льний, -а, -е. Удовлетворенный. А що ви, свати, довольні? — Ні, не довольні.
Насвіти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Вдоволь посвѣтить. Тобі, місяцю, насвіти́тися, мені по світу надивитися.
Обложитися, -жу́ся, -жишся, гл.
1) = обікластися 1. Стань, каже, серед церкви, обложись вальками і возьми з собою торбинку груш. Зеленіли то там, то там, обложившись полями, хутірські сади.
2) Окружить себя. Обложився дітьми, як дід онучами.
Осоння, -ня́, с. Мѣсто освѣщаемое солнцемъ.
Пригінчий, -чого, м. Надсмотрщикъ надъ рабочими.
Протуряти, -ря́ю, -єш, сов. в. протури́ти, -рю́, -риш, гл. Прогонять, прогнать. Латинян к чорту протуривши, з Енеєм в купу ізійшлись. Протурили татарську орду за Перекіп.
Святенниця, -ці, ж. Святоша. То святенниця ота черниця: було раз-у-раз Богу молиться та усе було каже: «хазяйство — про життя наше, а письмо святе — то про Бога, про душу».
Тарапата, -ти, ж. 1) Родъ игры въ мячъ. 2) Хлопоты, безпокойство. Не старіють літа, тільки тарапата. Ум. тарапатка, тарапаточка.
