Вислобонити, -ню, -ниш, гл. Освободить.

Дейне́ка, -ки, м. Словомъ дейнеки впервые названъ пѣхотный полкъ, составленный въ 1657 г. полтавскимъ полковникомъ М. Пушкаремъ изъ всякаго сброда, плохо вооруженнаго. «Пушкарь... собралъ себѣ зъ винниковъ, броварниковъ, пастуховъ и наймитовъ людскихъ полкъ пѣхотній, наименовавши его Дейнеками; которой то полкъ мало въ себѣ имѣлъ товариства зъ добримъ христіянскимъ сумленіемъ, и оружіемъ до войни приличнымъ; но тилко зъ рогатинами, косами і кіями, и изъ сердцами до убійства и разграбленія имѣній людскихъ готовими». (Величко. Лѣт. І. 328). Клобуковская, жалуясь на Подлеснаго, напавшаго на ея домъ съ толпой вооруженныхъ слугъ, представила какъ corpus delicti, оружіе отнятое у убитаго П., она «презентовала» въ судѣ «areum album alias łuk białogrodzki sagittas quatuor atque deinekam alias wegierę»; говорила, что П. стрѣлялъ «per fenestram, baculo, alias wegierą, extrusam». Сопоставляя тексты находимъ, что слова: «дейнека, wegiera и baculum» — синонимы: слѣд. dejneka = дубина, палка, а потому, въ примѣненіи къ козацкимъ отрядамъ, слово дейне́ки должно было означать толпу, вооруженную дубинами. КС. 1889. I. 222. (Замѣтка В. А.). Кулишъ, беря это слово въ томъ же значеніи полуразбойничьяго военнаго сброда, употребляетъ его въ поэмѣ «Великі проводи», относящейся ко временамъ Богдана Хмельницкаго, т. е. до составленія помянутаго полка. Чи то грачі, чи то галіч, чи хижі дейнеки роспускають по Вкраїні загони далекі? К. Досв. 242. Величалися дейнеки будинковим лупом. Ibid. 207.

Заї́жка, -ки, ж. Закуска, заѣданье чѣмъ. Чарку вип'є для заїжки, та й більше ніяк не п'є. Слов. Д. Эварн.

Закропи́ти Cм. закропляти.

Запричаща́тися, -ща́юся, -єшся, сов. в. запричасти́тися, -щу́ся, -сти́шся, гл. Пріобщаться, пріобщиться, принимать, принять причастіе.

Перехвалити Cм. перехвалювати.

Підголюватися, -лююся, -єшся, сов. в. підголи́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Подбриваться, подбриться. Грин. III. 499. Пішов підголився, сідла коня вороного та їде женитись. Чуб. V. 459.

Прилиза, -зи, об. Съ гладко причесанными волосами; щеголь, франтъ.

Розбишака, -ки, м. Разбойникъ, буянъ. Називають мене бурлакою, а мого товариша розбишакою. Чуб. Яка ж ватага розбишак! Котл. Ен. І. 16.

Уступати, -паю, -єш, сов. в. уступити, -плю, -пиш, гл. 1) Вступать, вступить, входить, заходить, зайти, войти. Половина місяця в хмари вступило. АД. Опріч пана, у світлицю ніхто не вступає. Шевч. 518. Ніженьками у сінечки вступити. За Марусею Юронько у слідки уступає. Мет. Напросив короля, як буде їхати з Хвостова, то щоб і до його вступив. О. 1862. ІІ. 59. Уступіте, спасибі вам, до господи. О. 1861. IV. 119. 2) Выходить, выйти замужъ. Та пошлю ік батечку: чи звелить мені гуляти, чи за нелюба вступати. Грин. III. 81. уступити у зако́н. Жениться. 3) — у чоботи, у черевики. Надѣвать (обувь). Л уступив у чоботи та й вийшов. Екатер. у. (Залюб.). 4) Уступать (въ цѣнѣ). Уступив, не торгувавшись. К. Псал. 106.