Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кавалець

Кавалець, -лця, м. Ум. отъ кавал
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 204.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАВАЛЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КАВАЛЕЦЬ"
Вибалакати, -каю, -єш, гл. Добиться чего разговоромъ, бесѣдой. Та що! Будем балакати, може що й вибалакаємо.
Витребити Cм. витребляти.
Жлукта́ти, -кчу́ -чеш, гл. Нить съ жадностью.
Залі́зко, -ка, с. Утюгъ. Одна насилу володіла руками, прасуючи залізком мушлинову сукню. Левиц. І. 178.
Зві́нка, -ки, ж. 1) Карта бубновой масти. 2) Раст. Campanulae. Вх. Пч. І. 9.
Наздо́вж нар. Въ длину. Свидн. (О. 1861. XI. 34).
Обрушати, -ша́ю, -єш, сов. в. обру́шити, -шу, -шиш, гл. Потрясать, потрясти, поколебать; обваливать, обвалить. Ти нам чисто всю хату обрушив. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Пухир, -ра, пухи́рь, -ря́, м. 1) Волдырь. Як линула окропом на руку, так он які пухирі понабігали. Харьк. г. 2) Пузырь. 3) Мочевой пузырь. Н. Вол. у.
Ретельний, -а, -е. Аккуратный, точный. Подольск. г.
Хихлатий, -а, -е. 1) Пушистый. Хвіст у лиса хихлатий. Вх. Зн. 76. 2) Вѣтвистый. Хихлате смеречє. Шух. І. 185.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КАВАЛЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.