Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

узяхарь
уїдатися
уїдище
уїдливий
уїдливість
уїдливо
уїдносталь
уїжджати
уїжно
уїзд
уїздити
уїздний
уїзжений
уїлий
уїсти
уїстися
уїхати
уймак
уймати
указ
указати
указник
указування
указувати
укакати
укакатися
укаляти
укалятися
укапати
укапувати
укарамшити
укарання
укарати
укачати
укачатися
укачувати
укачуватися
уквітувати
уквітчати
уквітчувати
уквітчуватися
укидання
укидати
укидатися
укий
укипати
укисати
укінчитися
укір
уклад
укладальник
укладати
укладатися
укладистий
укладка
укладник
укладувати
укладуватися
укландати
укландатися
укласти
уклеїти
укленяти
уклепати
уклепатися
уклеювати
уклеюватися
укликати
уклимляти
уклін
укліпитися
уклонити
уклоняти
уклонятися
уклопочаний
уклочитися
уклюнути
уклюнутися
уклякати
укметити
укмітити
укмітувати
укмічати
уковзати
уковзувати
укодокати
укоїти
укоїтися
уколисати
уколисувати
уколиця
уколо
уколоти
уколотися
уколошкати
уколупати
уколупити
уколупувати
уколядувати
уконатися
уконтентовувати
уконтентуватися
укопати
укопувати
укопуватися
укоренити
укоренити 2
укоренятися
укорити
укоріти
укорливий
укороновувати
укоротити
укорочати
укорпнути
укоряти
укосити
укоситися
укоснутися
укосом
Заті́рка, -ки, ж. Родъ мучнаго кушанья: мелкіе шарики изъ тѣста, варимые въ водѣ или молокѣ. Чуб. VII. 440. Маркев. 153. М'яка була затірка, била мене матінка. Лавр. 25. да́ти за́́тірки. Задать трепки. Я тобі дам затірки! Попадешся ти в мої лещата! О. 1861. XI. Кух. 20.
И́ва, ви, ж. Ива. Salix Caprea L. ЗЮЗО. І. 134
Колихатися, -шу́ся, -шешся, [p]одн. в.[/p] колихну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Колыхаться, качаться. Ой у полі билиночка колихається. Н. п. Кладочка така хистка, що вся так і колишеться. 2) Качаться въ люлькѣ. 3) Качаться на качеляхъ.
Мачухі́вна, -ни, ж. Дочь мачехи, сестра по отцу, но не по матери. Черк. у.
Парост, -та, м. 1) Молодой отростокъ; побѣгъ, ростокъ. Зеленая та дібрівонько, чого в тебе та борів много, зеленого та ні одного, пароста ні од одного. Мет. 154. 2) Лучъ. Роспустилися парости ясної зорі. Мет. 436. Ум. паросток, паросточок.
Похряпатися, -паюся, -єшся, гл. Потрескаться, поколоться. Похряпався човен. Лебед. у.
Продовбувати, -бую, -єш, сов. в. продовбати и продовбти, -бу, -бе́ш, гл. Продалбливать, продолбить. Дірку продовби. Рудч. Ск. І. 117.
Стид, -да и -ду, м. 1) Стыдъ. Поганому виду нема стиду. Посл. стида завдавати. Срамить, стыдить. Дівчино моя, чи ж ти там бувала, що ти мені молодому стида завдавала? Чуб. V. 115. 2) Постыдный, заставляющій себя стыдиться человѣкъ. Сама стида полюбила. Мет. 259. Ти не давай стиду-бриду цілувати свого виду. Чуб. V. 540.
Чаїник, -ка, м. Въ сказкѣ: птенецъ пигалицы. Двадцять качиних дітей, а одно чаїне. От чаїник і каже.... Чуб. II. 36.
Чужанина, -ни, об. Чужакъ, не родственникъ. АД. І. 332. У тій часті (кораблів) потопає два брати рідненьких, як голубоньки сивенькі. Помеждо ними третій чужа чужанина. АД. І. 197. Сусідо, сусідо, молода челядино, та чужая чужанино, прийми мене до смерти жити. КС. 1884. І. 32.
Нас спонсорують: