Зарива́ти 1, -ва́ю, -єш, сов. в. зари́ти, -ри́ю, -єш, гл. Зарывать, зарыть. Узяв того сина і вбив та й зарив під корито. Рудч. Ск. І. 43. Упав так, що аж носом зарив. Ном. № 6634.

Коса, -си́, ж. 1) Коса. От поберуть коси, та й пійдуть ніби-то косить. ЗОЮР. І. 287. Части косы: самая полоса называется полотно́, обухъ ея — прут, носокъ — писок, часть около писку — колос, конецъ острія — жало, пятка — п'я́тка, въ которой находится пупець, входящій въ ямку косовища; пятку придерживаетъ на косовищѣ желѣзное кольцо — пе́рстінь, а сверхъ того еще желѣзная заківка и деревянный пас-клин (клинъ). Шух. I. 169. 2) Коса, сплетенные волосы. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. Н. п. 3) Только мн. ч. и въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ: коси. Волосы вообще. О. 1862. VIII. 49. Який він чудний: борода чорна, коси русяві. Радом. 4) Луковая плетеница, вѣнокъ, въ который вплетены луковицы. Вас. 204. 5) Селезенка. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька. Ном. № 310. 6) = косарь 2. Вх. Уг. 246. 7) мн. = косарь 4. Вх. Лем. 427. 8) коса богоматерина. Раст. Hypericum, numifusum. Черк. у. Ум. кіска, кісонька, кісочка, ко́ска, косонька. По тра копи дівочка, по чотирі кісочка. Маркев. 68. Що суботи ізмивала і в кісоньку заплітала. Ув. косище. В тих багатих панків такі здоровецькі косища, неначе в кожної куделя на голові. Левиц. Кож. 22.

Лолоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Клокотать при теченіи, шумѣть. Там так лолотить (вода), аж луна в уші б'є. Лубен. у.

Межи́гірець, -рця, м. Живущій между горами.

Мешка́ненько, -ка, с. Ум. отъ мешкання.

Моска́личок, -чка, м. Ум. отъ москаль.

Мотилі́вка, -ки, ж. Названіе особаго рода пла́хти. КС. 1893. XII. 448.

Рутній, -я, -є. ? Ой купало, рутній Іване, весілля рясного пане. Н. п. Ой мій рутній Боже, хто ж мені споможе? Н. п.

Скулитися, -люся, -лишся, гл. Съежиться. Як пес скулився. Чуб. V. 1147.

Чопочок, -чка, м. Ум. отъ чіп. О. 1861. XI. 8.