Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

улізливий
улізти
улій
улік
уліпити
уліплювати
улітати
уліті
улітку
улічити
улляти
улови
уловити
уловитися
улога
улогвистий
улогий
улоговина
уложина
уложити
уложитися
улолокати
уломити
уломитися
уломок
улонька
улошний
улузнутися
улукошетити
улупити
улучати
улучен
улучити
улучний
улучність
улучно
улущити
улюбити
улюбленець
улюблений
улюбляти
улюблятися
улютувати
улягати
улягатися
улягова
уляговина
улягтися
улякатися
уляпати
уляпувати
уляпуватися
ум
умазати
умазувати
умазуватися
умаїти
умалити
умалькувати
умаляти
умалятися
уманити
уманіжитися
уманювати
умастити
умаститися
уматеріти
уматерніти
умати
умах
умаювати
умедити
умелигати
умен
уменшати
уменшатися
умережити
умерлець
умерлий
умерлини
умертвити
умерти
умертися
умерчик
умести
уметати
уметити
умець
умивальний
умивальниця
умиваний
умивання
умивати
умиватися
умикати
умикатися
умикнути
умилити
умилосердити
умилосердитися
умилосердствоваться
умилостивити
уминати I
уминати II
умисел
умислити
умисне
умисний
умитель
умити
умич
умишляти
умілий
уміло
умінний
умірати
умірачка
умірущий
уміряти
умісити
Алю́! меж. = Аля́! Вх. Уг. 250.
Віддякувати, -кую, -єш, віддячити, -чу, -чиш, гл. 1) Отблагодарить. Ном. № 12068. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяче, віддячим! Стор. МПр. 51.
Вояк, -ка, вояка, -ки, м. Воинъ. Так наші славнії вояки там мовчки проливали кров. Котл. Ен. V. 52. Якого тобі ще треба? Чим не вояк? Стор. II. 217. А міщане ходять, все раду радять, що тому вояці за дари дати. Н. п. Ум. вояченько.
Галуззя, -зя, с. соб. Вѣтви.
Мазу́рок, -рка, м. 1) Сладкое печеніе, приготовляемое преимущественно к пасхѣ. 2) = мазур 3. Вх. Пч. II. 11.
Обтиратися, -ра́юся, -єшся, сов. в. обітертися, обітруся, -решся, гл. Отираться, отереться, утереться.
Позаплітувати, -тую, -єш, гл. Заплесть (во множествѣ) Коси у дрібушки позаплітувані. Зміев. у.
Понароджувати, -джую, -єш, гл. Народить (многихъ).
Поперемучуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Измучиться (о многихъ).
Чередник, -ка, м. Пастухъ стада рогатаго скота. Коли б слухав Бог чередника, то б за літо вся череда видохла. посл. ум. чередничо́к, чередниченько.
Нас спонсорують: