Бунтувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Бунтовать, бунтоваться. Не бунтуйте проти його, тяжко-важко покарає.
2) Бунтовать, возмущать. Бунтує народ.
Галушище, -щі, ж. Ув. отъ галушка.
Клатати, -та́ю, -єш, гл. Шелестѣть, стучать. При тім боці, при толоці, там смерека клата. Cм. калатати.
Кочувати, -чую, -єш, гл.
1) Кочевать. Вже сім день, як під горою ми стоїмо, кочуєм караваном. Отари кочують по степах. Кочуючи тепер, уже зімою, від куреня до куреня і від будинка до будинка, Шевченко опинивсь на весіллі.
2) Вести, препровождать. Я повернувсь до бідашки, — два гайдуки ймили, ой імили та кочуют гет до отамана.
Курдимон, -ну, м. Кардамонъ. Гнав пінную на курдимон.
Мідя́нка, -ки, ж. 1) Ярь, зеленая краска. 2) Змѣя мѣдяница. Anguis fragilis.
Обірвати, -ся. Cм. обривати, -ся.
Платати, -та́ю, -єш, гл.
1) Пластать, распластывать. Платаний чабак.
2) = латати.
3) Дѣлать, откалывать, отпускать. Платав штуки небожчик.
Потякувати, -кую, -єш, гл. = натякати.
Скочити, -чу, -чиш, гл.
1) Вскочить. Як схоче, то й на гору скоче.
2) Соскочить. Тілько що прибіг до терну, а вона і скочила з його.
3) Прыгнуть куда. Скочив у білу кипучу хвилю. Скоч куди хоч.
