Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

укосити

Укосити, -шу, -сиш, гл. Накосить. Укоси, братіку, трошки трави на городі, — теляті дати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 330.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УКОСИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УКОСИТИ"
Ґвалт и ґвалт, -ту, м. 1) Крикъ шумъ. Алв. 11. Чуб. І. 105. Ґвалт і галас. Шевч. 197. А ґвалту! а крику! Шевч. 214. 2) Насиліе. Прийшов і взяв ґвалтом. Аф. 357. Одняв він гвалтом од убогих козаків і посполитих. О. 1861. VIII. 29. Розумом, а не гвалтом мусимо ми усяке лукавство переважати. К. (О. 1861. VI. 33). 3) Восклицаніе: ґвалт! Караулъ! Ґвалт! рятуйте! Шевч. 139. Ай, ґвалт! сама в хаті, не дам ради кошеняті. Ном. № 8766. Ґвалт, на ґвалт крича́ти. Кричать караулъ. Ном. № 2385. Гукнули як на гвалт. Гул. Арт. (О. 1861. III. 84). Було ж тобі не любити, а тепер хоч гвалт кричи. Грин. ІІІ. 159. На ґвалт би́ти, дзвони́ти. Вить тревогу.
Кахельний, -а, -е. Изразцовый. Од кахельної грубки до другої стіни йшла перегородка. Стор. II. 110.
Комиш, -шу, м. Тростникъ. Жили по комишах і очеретах. ЗОЮР. I. 75.
Маторже́ник, -ка, м. = макорженик. Желех.
Пундюха, -хи, ж. Названіе коровы. Вх. Лем. 459.
Талапання 1, -ня, с. 1) Названіе дѣйствія отъ глагола талапати. 2) Пачкотня. Хиба се робота — тільки талапання. Брацл. у.
Урядувати, -дую, -єш, гл. 1) Отправлять службу. 2) Управлять (о правительствѣ).
Усень (только им. пад. ед. ч. муж. род.), усенький, -а, -е. ,, мѣст. = усей. Не так родина, як всень рід. Чуб. IV. 674. Лежать всенькі троє. КС. 1883. III. 671. Кривеньке, маленьке збігало поле всеньке. Ном. заг. № 374. Ой шкода, шкода та синього цвіту, що він розсіявся по всенькому світу. Грин. III. 622.
Феник, -ка, м. Мелкая монета, грошъ. Не варт за зломаний феник. Фр. Пр. 139. Витратив вм сі феника. Фр. Пр. 193.
Шнур, -ра, м. 1) Веревка. Чуб. II. 234. Аж молодичка сорочки розвішує на шнурі. Рудч. Ск. II. 164. 2) Отвѣсъ (плотницкій инструментъ). Чуб. III. 176. 3) Рядъ. Сидить шнур голубців. 4) Мѣра длины: 21 сажень. Чуб. VI. 406. 5) Пуповина. Вх. Лем. 485. 6) мн. шнури. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго основа соединяется съ навоемъ. Части: вало́к, шнурки, ключечки, шнурок, ляшток. МУЕ. III. 21. Ум. шнуро́к.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УКОСИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.