Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

усилковуватися
усиловувати
усиловуватися
усилу
усилувати
усильніти
усиляти
усилятися I
усилятися II
усинобожити
усиновити
усиновлення
усиновляти
усипати I
усипати II
усипище
усипляти
усиплятися
усиротіти
уситити
усихати
усичок
усігди
усідати
усідлати
усікати
усілякий
усінниця
усісінький
усісінько
усісти
усічи
усіяти
ускакнути
ускакувати
ускок
ускоки
ускорах
ускорен
ускосом
ускочити
ускочку
ускромадити
ускромити
ускромляти
ускрут
ускубнути
ускубти
ускучитися
уславити
уславляти
уславлятися
услід
услон
услуга
услуговувати
услугування
услугувати
услужити
услужливий
услужник
услухнути
усмагнути
усмажитися
усмак
усмакувати
усмерть
усмикнути
усмирити
усмиряти
усмілитися
усміти
усміх
усміхатися
усміхливий
усміхнутися
усмішити
усмішка
усмоктати
усмоктувати
усмоктуватися
усмолити
усмолювати
уснаститися
усобитися
усобиця
усобник
усовістити
усовіщати
усок
усокотити
усоліти
усолодати
усолодити
усолодитися
усоромити
усохлий
усохнути
усохти
усочок
успівати
успішати
успішатися
усподі
усправедливити
усправедливитися
усправедливлювати
усправжки
успятки
уста
уставання
уставати
уставити
уставка
уставляти
установа
установити
установляти
устанок
устарати
Волохач, -ча, м. 1) Мохнатое существо. 2) Раст. Amarantus retroflexus L. ЗЮЗО. I. 111.
Героїчний, -а, -е. Героическій. Левиц. Пов. 7.
Гоже нар. 1) Красиво, хорошо. Матінко, повная роже, дивитись на тебе гоже. Мет. 201. Як Бог поможе, то все буде гоже. Ном. ст. 281, № 11. Кланяйся, Ганнусю, гоже. Н. п. 2) Прилично, слѣдуетъ. Не гоже так робити. Прибралась так, як гоже для празника. О. 1862. IV. 77.
Лабза, -зи, м. Попрошайка.
Мінли́вий, -а, -е. Мѣняющійся, измѣнчивый.
Полурізка, -ки, ж. Четверть загона (загонъ = 5—6 десят.). Козелец. у.
Поохотитися, -чуся, -тишся, гл. Пожелать, захотѣть.
Пороспитуватися, -туюся, -єшся, гл. = пороспитувати.
Поросплоджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Расплодиться, развестися. Як поросплоджувались (пани), так погано стало. Драг. 217.
Селянка, -ки, ж. Поселянка, крестьянка. Ум. селяночка. Да із села да селяночка, а із міста міщаночка. Мет. 162.
Нас спонсорують: