Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

усилковуватися
усиловувати
усиловуватися
усилу
усилувати
усильніти
усиляти
усилятися I
усилятися II
усинобожити
усиновити
усиновлення
усиновляти
усипати I
усипати II
усипище
усипляти
усиплятися
усиротіти
уситити
усихати
усичок
усігди
усідати
усідлати
усікати
усілякий
усінниця
усісінький
усісінько
усісти
усічи
усіяти
ускакнути
ускакувати
ускок
ускоки
ускорах
ускорен
ускосом
ускочити
ускочку
ускромадити
ускромити
ускромляти
ускрут
ускубнути
ускубти
ускучитися
уславити
уславляти
уславлятися
услід
услон
услуга
услуговувати
услугування
услугувати
услужити
услужливий
услужник
услухнути
усмагнути
усмажитися
усмак
усмакувати
усмерть
усмикнути
усмирити
усмиряти
усмілитися
усміти
усміх
усміхатися
усміхливий
усміхнутися
усмішити
усмішка
усмоктати
усмоктувати
усмоктуватися
усмолити
усмолювати
уснаститися
усобитися
усобиця
усобник
усовістити
усовіщати
усок
усокотити
усоліти
усолодати
усолодити
усолодитися
усоромити
усохлий
усохнути
усохти
усочок
успівати
успішати
успішатися
усподі
усправедливити
усправедливитися
усправедливлювати
усправжки
успятки
уста
уставання
уставати
уставити
уставка
уставляти
установа
установити
установляти
устанок
устарати
Бабача́, -ча́ти и бабаченя́, -ня́ти, ср. Дѣтенышъ сурка. Шейк.
Ворушило, -ла, с. Рычагъ. Полѣсье.
Затрою́дити, -джу, -диш, гл. Отравить. Затроюжене нещастям серце. Мир. ХРВ. 204.
Захудыты, -джу, -дышъ, гл. Довести до худобы. Захуджени волы. Черк. у.
Звеселя́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. звесели́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Развеселять, развеселить. То пан Хмельницький добре учинив: Польщу засмутив, Волощину побідив, Гетьманщину звеселив. Макс. (1849), 73. Моє серце звесели. КС. 1882. XII. 496.
Калиновий, -а, -е. Калиновый, изъ калины. Калинова вітка як рідная тітка. Ном. Догнав голуб сивую голубку на калиновій вітці. Грин. III. 362. З-за темного дуба то калинова вітка витягнеться, то червоний кетяг горить як жар. МВ. Калиновий кисіль. Чуб. VII. 442.
Лелі́тка, -ки, ж. 1) Металлическая блестка, пришиваемая на одеждѣ, церковн. облаченіи и пр. Камен. у. 2) мн. Головное украшеніе гуцулокъ: мелкія бляшечки вокругъ головы. Гол. Од. 73. Ум. леліточка. Ніхто не вгадає, що на гільцю сяє: золоті корхи верхи, срібні да леліточки. Рк. Макс. Употребляется какъ ласкательное слово: Ти ж моя леліточка!
Лима́нський, -а, -е. = лиманний 1. Ой що узяв Дніпр та свою волю: свої бережки промиває, а лиманські коси засипає. Грин. III. 592.
Поростовкмачувати, -чую, -єш, гл. Тоже, что и ростовкмачити, но во множествѣ.
Спацір, -ру, м. = спацера. Вийшла вона раз на спацір. Чуб. II. 133.
Нас спонсорують: