Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

у
убавити
убавляти
убавлятися
убагнути
убазарювати
убаришувати
убачати
убачатися
убачливий
убгати
убезвічити
убезнека
убезпечати
убезпечатися
убезпечення
убейкатися
уберегати
уберегатися
уберечи
уберечко
убивання
убивати
убиватися
убигати
убий-душа
убити
убиясник
убігати
убіж
убіжжя
убіжський
убійник
убійників
убійчий
убілити
убільшати
убільшатися
убільшки
убіляти
убілятися
убір
убіральник
убірання
убірати
убіратися
убіч
убічнистий
ублагати
ублюватися
убовтатися
убовтнутися
убог
убогачення
убогий
убого
убогодухий
убож
убожати
убожество
убожіти
убожство
убожчати
убоїще
уболівання
уболівати
уболона
уборзі
уборошнитися
убоятися
убраний
убрання
убрати
убратий
убрести
убрехатися
убризкати
убризкатися
убризькати
убризькатися
убрикнути
убриндуватися
уброїтися
убрус
убрьохатися
убування
убуванці
убувати
убуватися
убудити
убудитися
убуритися
убурюватися
убути
убутися
убухати
убухувати
ув
увага
уважання
уважати
уважатися
уважка
уважливий
уважливість
уважливо
уважний
уважність
уважно
уважувати
увал
увалити
увалювати
увалюватися
уваляти
увапнитися
уварити
уваруватися
уварювати
уведення
Брити, брию, -єш, гл. = голити.
Запро́данець, -нця, м. Человѣкъ, продающійся кому, предающійся изъ-за корыстныхъ выгодъ. Желех.
Заро́слий, -а, -е. Заросшій. Левиц. Пов. 192.
Надтіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. надтекти́, -течу́, -че́ш, гл. Утекать, утечь немного. Надтекло з. повної бочки трохи горілки.
Перемокати, -ка́ю, -єш, сов. в. перемо́кти, -кну, -неш, гл. Перемокать, перемокнуть. Щоб не перемокли коноплі, пійшла на Сікновеніє тягати їх. Грин. II. 154.
Підсприсувати, -сую, -єш, гл. Подставить спрису. (Cм.) Гайсин. у.
Погомоніти, -ню́, -ниш, гл. Поговорить, побесѣдовать. Чумаки собі й байдуже, а москалі щось погомоніли собі тихенько. Рудч. Ск. II. 171. Парубки погомоніли-погомоніли та й розійшлись. МВ. І. 40. Сядь, погомони. ЗОЮР. І. 48.
Пропадати, -да́ю, -єш, сов. в. пропасти, -паду́, -деш, гл. 1) Пропадать, пропасть, исчезать, исчезнуть. Що з воза впало, то пропало. Ном. Город Буша зовсім з людьми пропав. Стор. МПр. 162. Згадай лихо — то й байдуже, минулось, пропало. Шевч. 34. 2) Погибать, погибнуть; издыхать, издохнуть. Не спитаю, щоб не знали, за що пропадаю. Шевч. 175. Хто що кому винен, най пропаде з світа. Чуб. Дай чого їсти, а то пропаду з голоду. Рудч. Ск. І. І. Вовки як ухопили тут вовка, розірвали і пропав бідний. Рудч. Ск. І. 6.
Роскуштуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Хорошенько распробовать. Роскуштувалися, — а воно добре, — давай тоді їсти. Конст. у.
Упадь, -ді, ж. Падежъ. Упадь на коні. Н. Вол. у.
Нас спонсорують: