Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

урепіжити
уретно
уречи
урешті
уривати I
уривати II
уриватися I
уриватися II
уривок
уривцем
урити
урихтовувати
урівень
урівняти
урізати
урізатися
урікати
урікатися
урічливий
урічний
урльоп
урльопас
урльопник
урма
уробити
уробляти
уроблятися
уровище
урод
урода
уродай
уроджай
уродити
уродливий
уродник
уродниця
уродонька
урожа
урожай
урожайний
урожати
урожатися
урожденець
урож'я
урозсип
урозумити
уроїтися
уроки
уронити
уростати
уростич
уростіч
урочина
урочистий
урочисто
урочити
урочища
урочище
урубати
урубатися
урублити
урубний
уруна
урунитися
урунюватися
уручати
уряд
уряджати
уряджатися
уряди-годи
урядник
урядників
урядницький
урядовий
урядок
урядування
урядувати
уряжати
уряжатися
урясити
урятувати
ус
усаджувати
усажати
усамобожити
усань
усапатися
усатий
усвиріпитися
усвітити
усе
усевіда
усевладник
усевладництво
усевладній
уседіти
усезнайко
усезнання
усеїда
усеїдний
усей
уселитися
уселюдний
уселюдно
уселякий
уселяково
уселятися
уселячина
усемогучий
усенародній
усениця
усеношна
усень
усердя
усесвітній
усещедрий
усещедрість
усидіти
усик
усилити
Беремок, -лка, м. = оберемок. Бѣл.-Нос.
Гарикнути, -кну, -неш, гл. Сказать сердито, огрызнуться. Ат, живеться! — гарикнула стара, мов у розбитого дзвона вдарила. Мир. Пов. II. 46.
Звеселя́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. звесели́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. Радоваться, обрадоваться, возликовать. Як зрадувалась та звеселилась Петрикова мати: як діждемо літа та вродить жито, — буде з ким жито жати. Грин. III. 549. Нехай предки звеселяться у забутих трунах. К. Досв. 89.
Зжи́ти, зживу, -веш, гл. Прожить. От затого місяць зживе у нас, а ще не привикне. Ми з тобою вік зжили. Ном. № 11523.
Йойкота́ти, -кочу́, -чеш, гл. = Йойкати. Желех.
Повикошувати, -шую, -єш, гл. Выкосить (во множ.). Я скрізь у садку повикошував. Скрізь повикошувано, попідчищувано. О. 1861. XI. 26.
Приспати Cм. присипляти.
Ремсати, -саю, -єш, гл. = рюмсати. А той струмочок, що тихо дзюркотить коло ніг наших по камінчиках, ніби мале дитя ремсає. Левиц. І. 290.
Спогонити, -ню́, -ниш, гл. Догнать, настигнуть. Нещасливая година Прокопонька спогонила. Kolb. II. 54.
Цік! меж. Крикъ, которымъ понуждаютъ овецъ идти. Вх. Лем. 480.
Нас спонсорують: