Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл.
1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Виривав кущі з корінням. Хоче у вовка з зубів вирвати!
2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду.
Заболі́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Заболѣть. Заболіла голова, сама не знаю чого.
Зуміти 2, -мі́ю, -єш, гл. Сумѣть. Як зуміла, так і спіла.
Нежид, -да, м. Насморкъ. Нежид напав.
Оскубуватися, -буюся, -єшся, гл. = оскубатися. Качки оскубуються — дощ буде.
Пізнаватися, -наю́ся, -єшся, сов. в. пізна́тися, -на́юся, -єшся, гл.
1) Узнаваться, быть узнаннымъ.
2) Знакомиться, познакомиться. Як я звідтам повертався, послухайте, з ким пізнався.
Позатомлювати, -люю, -єш, гл. Истомить, изнурить (многихъ).
Поклоччити, -чу, -чиш, гл. — прядіво. Порвать коноплю при мятьѣ и обратить ее въ паклю.
Працьовитість, -тости, ж. Трудолюбіе.
Ступакувати, -ку́ю, -єш, гл. Итти шагомъ (о лошади).