Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17

упаковувати
упалий
упам'ятку
упасати
упасатися
упаскуджувати
упаскуджуватися
упаслий
упасти 1
упасти 2
упахати
упахувати
упевнення
упевнити
упевняти
упевнятися
упекти
упельгати
уперве
упервині
уперед
упереджати
уперезати
уперек
уперекидь
упереміж
упереміжку
упереспи
уперехрест
уперечка
уперізувати
уперізуватися
уперіщити
уперти
упертий
упертість
уперто
уперше
упершині
упеститися
упиватися
упильнувати
упин
упинати
упинатися
упинити
упинчатися
упиняти
упинятися
упириця
упирів
упирувати
упирь
упиряка
упис
уписати
уписний
уписування
уписувати
уписуватися
упити
упитися
упихати
упівночі
упікати
упікатися
упіл
упімнення
упімнути
упірати
упіратися
упірка
упірливо
упірний
упісля
упісятися
уплав
уплавзувати
уплескати
уплескатися
уплеснути
уплести
уплив
упливати
упливовий
уплинути
уплинь
уплинь за водою
уплисти
упліт
уплітати
уплітатися
уплітка
уплодити
уплодитися
уплутати
уплутувати
уплутуватися
уплюснути
уплямити
уповажнити
уповажнювати
уповання
уповати
уповатися
уповзати
уповивання
уповивати
уповивач
уповідати
уповістити
уповні
упоганити
упоганитися
упогонити
уподвійні
уподоба
уподобати
уподобатися
уподобний
Буц Ii, -ца, м. Насмѣшливое названіе, которое даютъ херсонскіе крестьяне захожему человѣку изъ болѣе сѣверной Малороссіи. Херс. Названіе жителя Подольск. губ., употребляемое крестьянами Черкасскаго у. (К. П. Михальчукъ).
Дев'я́тка, -ки, ж. 1) Полотно въ девять пасмъ. 2) Девятка въ картахъ. КС. 1887. VI. 463. 3) Рыболовная сѣть, въ которой на площади въ 1/4 арш. помѣщается во всѣ стороны девять ячей. Вас. 187.
Журове́ць, -вця́, м. = журавель 2.
За́гад, -ду, м. 1) Затѣя. 2) Заказъ. 3) Приказаніе, распоряженіе. Загад діло справує. Ном. № 1082. Чи тобі загад був у поле йти? Черниг. г.
Здої́ння, -ня, с. Доеніе. Шух. І. 192.
Каліка, -ки, об. Калѣка, увѣчный. Каліка не родиться — робиться. Ном. № 4663. Була колись Гандзя каліка небога, божилася, молилася, що боліли ноги. Шевч. 138. Ум. каліченька, калічка. Ой не бий, мати, і не лай, мати, не роби каліченьки. Чуб. V. 146.
Кум, -ма, м. Кумъ. То Хмельницький теє догадав, кумом його до себе прохав. Дума. Куми. Кумъ и кума вмѣстѣ. В кого діти мруть, то треба тому брати кумів стрічних. Ном. № 83. Неси ж в хату, а я верти кинусь за кумами. Шевч. 102. одкупні куми. Кумовья, замѣняющіе, послѣ соотвѣтственнаго народнаго обряда, прежнихъ, обыкновенныхъ, кумовьевъ, при чемъ послѣдніе совершенно теряютъ всѣ права кумовьевъ, — такая замѣна дѣлается только въ случаѣ долгой болѣзни ребенка. Cм. купо́вана мати. Мнж. 183. про́хані куми. Обыкновенные воспріемники. Мнж. 183. стрічані куми. Встрѣчные кумовья. Мнж. 183. рідний кум. Кумъ-воспріемникъ по отношенію къ отцу дитяти, послѣдній же — просто кум. Мнж. 183. Ум. кумась, куме́ць, кумочок, кумцьо. Здоров, кумасю мій, Кіндрате! Гліб. Прийде кумець на обідець, а ложки не буде. Ном. № 11899. Ой щучечки за для кумочка, а карасі за для кумасі. Посл. Та кумцьо таки не випив. Св. Л. 59.
Лагун, -на, м. = мазниця (чумацкая для запасного дегтя).
Леґурний, -а, -е. Медлительный. Та це чоловік леґурний собі. Йому, здається, хоча б і жінка зараз умерла, то й не гайка.
Шамкати, -каю, -єш, гл. Ходить проворно.
Нас спонсорують: