Викорінюватися, -нююся, -єшся, сов. в. викоренитися, -нюся, -нишся, гл. 1) Искореняться, искорениться, пропасть, исчезнуть. Рід твій викорениться. 2) ? Викорениться, як в'яла риба. Воно, сердешне, висохло і викоренилось, одні тільки хрящі зостались.
Гря́зьки́й, -а, -е. Грязный (о дорогѣ, вообще о растворенной дождемъ землѣ). Грязька дорога. Калюжа грязька. Ой вийду й на вулицю, аж вулиця грязька.
Дро́вно, -на, с. = дровина.
Зади́мка, -ки, ж. Снѣжный вихрь, мятель.
Засма́жити Cм. засмажувати.
Комірка, -ки, ж.
1) Ум. отъ коме́ра. Відчиняй, пане, комірку, давай гребцям горілку.
2) Cм. бердо и блят.
Норець, -рця́, м.
1) Водолазъ. Посилав той купець норця, щоб пурнув у море та подививсь, за що він (корабель) там зачепився.
2) Родъ утки: нырокъ, Mergus albellus.
Пістрячка, -ки, ж. Родъ накожной болѣзни.
Простірно нар. Просторно. Нам було простірно й затишно.
Спокусниця, -ці, ж. Искусительница. Раді б вони ту думку задавить, як гадину спокусницю.
