Висвячення, -ня, с. Посвященіе (въ духовный санъ).
Забга́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Загнуть. Забгавши — загнувши зелізцем один копець дрота, вкладають його у ямку. 2) Запрятать. Куди ти забгав сокиру?
Золотохвилій, -я, -є. Съ золотыми волнами. Лани золотохвилі.
Капелька, -ки, ж.
1) Уменьш. отъ капля. Ні кришечки, ні капельки. Бігла через гребельку, та вхватила водички капельку, — тілько й пила. Капельку там було сиру.
2) мн. капельки. Въ раскрашиваньѣ глиняной посуды: рисунокъ, состоящій изъ точекъ, расположенныхъ группами по нѣсколько вмѣстѣ.
Набли́зити, -ся. Cм. Наближа́ти, наближа́тися.
Нава́рювати, -рюю, -єш, сов. в. навари́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Наваривать, наварить. Ой вечеряй, моя мати, коли наварила. Не в такому наварювали, та виїдали. 2) Приваривать, приварить желѣзо.
Перекорюватися, -рююся, -єшся, гл. Спорить, укорять взаимно. Шкода з ними перекорюватись. Зачали лаятись, перекорюватись.
Тілистий, -а, -е. Плотный, полный. Тілиста рука товстопузого Потаповича. Тілистий віл.
Штиб, -бу, м. 1) Форма, манеръ, образецъ. Cм. штем, шталт. Зроби, мені на такий штиб. Писання не того штибу, який, вживається тепер в книжках. Ламати язик на татарський штиб. (Одежа) шилась своїм тутешнім штибом і не дуже то вкидалась у чужину. 2) Мелко истертый уголь.
Шулити, -лю́, -ли́ш, гл. Въ игрѣ въ шуль бросать палку такъ, чтобы одинъ конецъ ея подсунулся подъ другую, лежащую на землѣ палку.
