Гайда! II, меж. Мартъ! впередъ! Була колись правда, пожила — та й гайда. Осідлаєм буланого та й гайда в дорогу.
Зави́дити, -джу, -диш, гл. Позавидовать. Хто завидишь, той мене сиротоньку зобидить.
Закоща́віти, -вію, -єш, гл. Сильно исхудать.
Мая́чити, -чу, -чиш, гл. Виднѣться вдали; быть на виду. Ой вийду я на вулицю, — маячу, маячу. Нехай мене той забачить, що в полі маячить.
Окулясом нар. Обходя, уклоняясь. Пішов наш Савка вихилясом (у танець) против Тетяни аж тремтить; вона від нього окулясом. Cм. околяса.
Пластовець, -вця́, м. Снѣгъ, падающій хлопьями.
Повідлучати, -ча́ю, -єш, гл. Отлучить, разлучить, отдѣлить (многихъ).
Потанути, -ну, -неш, гл. Растаять. Вже багато потало снігу. Погинуть лихі люде, як той сніг нехай потануть.
Ріт, рота, м.
1) Ротъ. Суха.... ложка ріт дере.
2) Въ сосудѣ: отверстіе, въ которое вливается и выливается жидкость. Ум. рото́чок.
Свій, своя, своє́, мѣст. Свой. Своєї недолі і конем не об'їдеш. Кто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Я свою свиту сховав. Чорте, чорте! верни моє, візьми своє. як не свій хо́дить. Самъ не свой. я прибіг не своїми. Я бѣжалъ безъ памяти.
