Викохувати, -хую, -єш, сов. в. викохати, -хаю, -єш, гл.
1) Взлелѣивать, взлелѣять, воспитывать, воспитать. Викохав дитину в добрую годину. Викохав я дівчиноньку людям, не собі. Викохала, випестила, та й обоє покинули. Викохала свою дівочу красу.
2) Выращивать, выростить (животное, растеніе). Хто ж викохав таку гнучку в степу погибати?
Вугнати, -наю, -єш, гл. = вугнотати.
Закла́дини, -дин, ж. мн. Закладка, основаніе (зданія), также и пиршество по этому поводу. Нехай піде позве людей на закладини.
Збрені́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = забреніти. На городі маківка збреніла.
Ляхва́, -ви, ж. соб. Поляки. З нас висисає кров жидова і ляхва. Підклонилися латиненій ляхві.
Малоземе́льний, -а, -е. Малоземельный.
Обора, -ри, ж. 1) Загонъ (загороженное мѣсто для скота). Сімсот овець на оборі. Тобі, мати, новії обори, мені давай рябії корови. 2) Желобокъ въ видѣ круга, сдѣланный циркулемъ или подобнымъ инструментомъ въ деревѣ — напр., чтобы вырѣзать дно круглаго сосуда или для инкрустированія предмета втискиваемымъ въ желобокъ металломъ. 3) Круглая дыра въ обуви, сквозь которую протягиваются волоки.
Скінчитися, -чу́ся, -чи́шся, гл.
1) Окончиться.
2) Скончаться. Постій, милий, не женися: ще ж я не скінчилась.
Страховий, -а, -е. ? В Крим дорога дуже далекая, а ще хура страховая.
Трусок 1, -ску, м.
1) Мелкія щепки, отлетающія при рубкѣ дровъ.
2) Мелкій валежникъ. Далі в ліс, більше труску.
