Ат! меж. для выраженія нетерпѣнія, неудовольствія: ахъ, оставь! Перестань! Та ну бо роскажи! — Ат, одчепись!
Відхухати, -хаю, -єш, гл. Теплымъ дыханіемъ снова отогрѣть.
Дра́пати, драпну́ти, драпону́ти, гл. см. дряпати и пр.
Мо́лоді, -дів, мн. Небольшіе облачка на небѣ. Молоди встають, а Бог дощу має. Молоді високо ходять. (Признакъ хорошей погоды).
Мурза́тий, -а, -е. Съ испачканнымъ лицомъ, грязный, испачканный. Поганії, мурзатії з гулиці побігли.
Освінути, -ну́, -не́ш пр. освів, освіла,, гл.
1) Разсвѣтъ, начаться разсвѣту. Тут будемо ночувати, дочко, а завтра, як Бог освіне, поїдемо дальш у дорогу.
2) Встать, находиться при разсвѣтѣ, освѣтиться. Осмеркла у батенька, а освіла у свекорка. Рано встав, — на порозі освів (иронія). Берегом, берегом (гілка) Дуная приплила, у Марині на столі освіла. На завтра бодайсь не освів! Пожеланіе не увидѣть свѣта завтрашняго дня, т. е. пожеланіе смерти.
3) Выздоровѣть. Був слабий — тепер мало освів.
Поганьбувати, -бу́ю, -єш, гл. — ким. Пренебречь, отвергнуть, считая плохимъ.
Позастановляти, -ля́ю, -єш, гл. = позаставляти. Пропив і худобу всю, позастановляв, що можна було.
Покривулити, -лю, -лиш, гл.
1) Искривить.
2) Поѣхать не прямой дорогой. Поїхав не по прості дорозі, а покривулив.
Понапрядати, -да́ю, -єш, гл. Напрясть (во множествѣ). Тонкого сувій полотна мати для неї задержала, а то вже все вона понапрядала.
