Верклюг, -га, м. Снарядъ для подвѣшиванія котелка надъ огнемъ (въ жилищахъ гуцульск. пастуховъ и пр.). стовп — столбъ вращается, стоя у стѣны, въ каганці нижнимъ концемъ; вертикально къ нему вдѣланъ въ верхній его конецъ (такъ что выходить подобіе буквы Г) четырехгранный брусокъ дерева, назыв. собственно верклюгом, вдоль котораго двигается берфела (кужба) — пластинка съ крючкомъ на концѣ: одинъ конецъ берфели проходить въ отверстіе верклюга и поддерживается въ немъ чопом — колышкомъ, входящимъ въ отверстіе берфели, а на крюкѣ другого конца висить котелокъ; благодаря ряду отверстій для колышка вдоль берфели, ее можно поднимать и опускать, также двигать по прорѣзу верклюга и такимъ образомъ перемѣщать котелокъ. Шух. І. 186, 187, 109. Cм. вертлюг.

Задивля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. задиви́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Засматриваться, засмотрѣться. Прийшло до неї мале пахоля, вона на його задивилася. Чуб. III. 419.

Зби́тний, -а, -е. 1) Излишній, чрезмѣрный. 2) — чолові́к. = збитошник. Вх. Лем. 417.

Ме́тка, -ки, ж. Нанизанный рядъ (рыбы, напр.). В'юнів метками продають. Богодух. у. Переносно: У старшого нема дітей, а у меншого ціла метка, аж п'ятірко. Г. Барв. 130. Завернув старий Кривинський з цілою меткою старих дочок. Мир. ХРВ. 108.

Патик, -ка, м. Палка, колъ. Грин. ІІІ. 520. Аж язик патиком став. Пане, бери черевик на патик. Ном. № 9902. Ум. патичок. Чуб. V. 1140.

Полоток, -тка, м. Грудь гуся или гусь разрѣзанный вдоль надвое, просоленный и прокопченный. Маркев. 159.

Пробуджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. пробуди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. = збуджуватися, збудитися. Лях тоді добрий, як спить, а пробудиться, то біда. Ном. № 856.

Убірати, -ра́ю, -єш, сов. в. убрати, -беру, -реш, гл. 1) Одѣвать, одѣть, наряжать, нарядить, убирать, убрать. Укинь мене в болото, а я тебе вберу в золото. Ном. № 10145. Вбери й пенька, то стане за Панька. Ном. № 11172. Ой косо, косо кохана! сім літ я тебе кохала, що-неділеньки вбірала. Мет. 205. убрати в шо́ри. Первоначально — запречь, переносно: забрать, взять въ руки. 2) Надѣвать, надѣть. Скидай з себе свої лати, вбірай дорогії шати. Голов. І. 44. 3) Убирать, убрать, принять. Убрав, як сіно в годину. Ном. № 11126. Хліб убірає, хто його має. Ном. № 10121. Так росходивсь, шо і в два не вбереш. О. 1862. VI. 164. 4) Пачкать, запачкать. Убрав ноги в куряву. 5) — в себе. Всасывать, всосать. 6) Ѣсть, съѣсть. Вбірай, свате, капусту. Ном. № 4773.

Швиркати, -каю, -єш, гл. Производить звенящій шумъ. Швиркає коса. Вх. Зн. 81.

Шпеник, -ка, м. 1) Шпенекъ, конецъ стрѣлы или какого-нибудь стержня; иногда самъ стержень. Вас. 167, 179. Він шпеник в рані розглядав. Котл. Ен. VI. 73. 2) Ножка у листа, плода. Вх. Лем. 486.