Дітлахи́, -хів, м. мн. = Дітваки.
Закони́ти, -ся. Cм. законя́ти, -ся.
Заку́рювати, -рюю, -єш, сов. в. закури́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Задымливать, задымить. Затопила, закурила сирими дровами. 2) Закуривать, закурить. Люльки з пожару закурили. 3) Заканчивать, закоптить. 4) Запыливать, запылить что. 5) Только сов. в. Быстро побѣжать, быстро поѣхать. Закурив з Кам'янця вже парафіяльним попом. 6) Начинать, начать курить водку, закурить. Отсюда закури́ти — запить, загулять. Продав усю худобу, та як закурив!
Мітли́ще, -ща, с. Древко для метлы.
Околотити, -чу́, -тиш, гл.
1) Обмолотить снопы не развязывая ихъ.
2) околотити хату. Покрыть крышу околотом.
Перебрех, -ху, м. Перевираніе, извращеніе фактовъ. Коли б єси над тим перебрехом знялась, котрим письменство в нас що-року багатиться.
Прикроістий, -а, -е. О землѣ: не сыпучая, отпадающая при паханіи глыбами.
Риб'я, я́ти, с. Рыбка, молодая рыба. Мав би чоловік піти та риб'я піймати. Ум. риб'ятко.
Роззяпити Cм. роззяплювати.
Шевцюга, -ги, шевцю́ра, -ри, м. Презрит.: сапожникъ.
