Байбак, -ка, м. = бабак.
Вурчати, -чу, -чиш, гл. = мурчати. Кіт вурчить.
Гітинка, -ки, ж. Молодая ель.
Горобе́й, -бе́я, -б'я́, м. = Горобець. А в горобейка жуінка маленька, сидить на кілочку, пряде на сорочку, що виведе нитку, гороб'ю на свитку, остануться конці — гороб'ю на штанци. Ум. Горобе́єчко, горобе́йко, горобе́йчик. Летів горобейчик, — джив, джив, джив. Горобі́єнько.
Костер, -тра́, м. 1) Сажень дровъ. 2) Куча камыша, сложенная изъ 30 кіп камыша, причемъ каждая копа́ имѣетъ 60 кулів. Стояв у неї на городі в кострі на зіму очерет.
Оазіс, -су, м. Оазъ. Мов оазіс, в чистім полі село зеленіє.
Солодкий, -а, -е. 1) Сладкій. Не бачив гіркого, не бачить і солодкого.
2) Пріятный.
3) Милый, любезный. О солодкий мій побратимку!
4) солодке зі́лля. Раст. Inulta Helenium. Ум. солоденький, солоде́сенький.
Спаскудити, -джу, -диш, гл. Изгадить, испакостить. Старий стару хвале, що добрий борщ варе, а молодий свою гудить: що не зваре, то спаскудить.
Утемніти, -нію, -єш, гл. Ослѣпнуть. Утемнів чогось віл; як би полуда, то я вмію здирати полуду, а то ні.
Червчик, -ка, м. = червець 2, 5. Ой уродив червчик зернистий.